Ознаки сім'ї, що провокують невротичні розлади у дитини

20.06.2017 15:09

Не дитина має пристосовуватися до батьків, 

а батьки – до індивідуальності дитини!

Сім'я має бути найбезпечнішим місцем для дитини, найсприятливішим для її розвитку та зростання. На жаль, так буває не завжди. Тож які особливості сімейного укладу та взаємодії можуть невротизувати дитину?

Конфліктні взаємини

Часті сварки між батьками ведуть до того, що дитина починає наслідувати їхню невротичну поведінку. Швейцарський психолог Макс Люшер (Max Luscher) стверджує, що дитина «навчається неврозу», оскільки не має можливості порівняти поведінку батьків з поведінкою інших дорослих і визначити  для себе «правильну, таку, як треба» поведінку, а тому і засвоює неправильну, невротичну як природну. Ставши сама батьком чи матір'ю, вона підсвідомо буде реалізовувати закладене в дитинстві уявлення у власній сім'ї.

Погані  стосунки між батьками призводять до того, що дитина постійно потрапляє в ситуацію дискомфорту «неприродного вибору», бо змушена повсякчас вибирати, чий бік прийняти. Адже до початку конфлікту обоє батьків були для неї «хорошими, добрими, гарними». Через відсутність досвіду й широти поглядів дитина не здатна усвідомити, що обоє з батьків можуть бути правами й неправими водночас. Для неї визнання правоти одного з батьків автоматично означає засудження іншого. Непродуктивність у розв'язанні дитиною конфлікту між батьками підсилюється тим, що вона наслідує також і невротичну поведінку батьків.

Оскільки емоційні стосунки в таких сім'ях, як правило, порушені, часто спостерігаються дві крайнощі:

1) повне злиття матері з дитиною (найчастіше спостерігається в одиноких або розлучених жінок), що негативно впливає на її розвиток – дитина виростає залежною, безініціативною, з недорозвиненою волею, пасивною;

2) дистанційність, байдужість чи навіть агресія у ставленні до дитини. У цьому випадку дитина з ранніх років «належить» сама собі. Але потреба в любові і прийнятті, яку вона не задовольняє у сім'ї, штовхає її до пошуку любові й визнання деінде. Часто в таких сім'ях трапляється фізичне та психологічне насилля щодо дитини, що деструктивно впливає на її розвиток.

Наслідком непорозумінь між подружжям є недостатність емоційної уваги до дитини. У результаті в дитини з'являються й відтак підсилюються риси перед невротичного характеру.

Невротизуючий вплив на дитину справляє і суперечливість ставлення батьків до неї. Наслідком сімейних конфліктів є ситуація, коли мати висуває до дитини підвищені вимоги. На думку кандидата наук Миколи Вайзмана, у такий спосіб жінка може компенсувати незадоволеність своїх вимог до чоловіка.

Викривлені педагогічні переконання

Почуття міри в батьків є одним з головних регуляторів у вихованні здорової дитини. Надлишок невиправданої уваги батьків може породити в дитині невпевненість у власних силах, різні комплекси, що також можуть призвести до виникнення неврозу.

Більшість батьків не може спокійно прийняти темпи дорослішання власної дитини. Вони або вважають, що дитина ще дуже мала і не доручають їй нічого; або, навпаки ,висувають непомірні за віком вимоги, які дитина не може виконати через свою психофізичну незрілість.

Не всі батьки дотримуються морально-етичних принципів у вихованні дітей. Не всі розуміють та поважають особисте життя дитини. Більше того, багато хто з батьків вважає, що у дитини не може бути особистого життя, поки вона проживає з ними.

Деякі батьки сприймають життя власної дитини як шанс для втілення власних амбіцій і нереалізованих можливостей.

Емоційний шантаж

На появу дитячих неврозів страху впливають взаємини батьків з дитиною, побудовані за принципом «повинен» і «зобов'язаний», що є різновидом емоційного шантажу: «Дивися, як мені погано, коли ти…» або «такою поведінкою ти доб'єшся моєї смерті». Типовим прикладом емоційного шантажу є буркотливість, висміювання дитини на людях. При цьому дитина у глибині душі постійно ображається на дорослих, злиться, бажає помститися та боїться «а раптом лихо, про яке кажуть батьки, справді трапиться». Дитяча тривожність і страх не відповідати батьківським очікуванням поступово переростають в агресію. Часто в підлітковому віці такі діти не поважають батьків і навіть тікають з дому.

Американський психолог Вірджинія Сатір (Virginia Satir) зазначає, що подружні стосунки є стрижнем для формування інших стосунків у сім'ї. Дисгармонічні стосунки між батьками обов'язково впливатимуть на їхню батьківську функцію правильного виховання дитини. Якщо батьки постійно говорять дитині, що вона невдаха, нехлюй, телепень, то вона рано чи пізно починає в це вірити. Але спочатку в дитини визріває внутрішній конфлікт, бо вона знає, що не така вже й погана, що  амагається порадувати своїх батьків, а вони цього не помічають, прагнуть підігнати дитину під свою мірку. У результаті цього конфлікту виникає нервове напруження, з яким дитина не може впоратися. І може бути два варіанти розв'язання дитиною цієї проблеми: або вона пристосовується під непомірні вимоги дорослих, або починає опиратися, що провокує велику кількість конфліктів з батьками. Якщо батьки не захочуть змінювати власну «виховну політику», то у дитини виникне нервовий розлад, який вона понесе із собою у доросле життя.

Батьківська неспроможність

Причини складних взаємин між батьками й дітьми, а отже й підвищеної нервозності дітей криються у неспроможності батьків виконувати свої батьківські обов'язки. Сучасні батьки, народивши дитину, за інерцією продовжують жити власними проблемами, не замислюючись про життя, потреби, почуття дитини. Учений Джон Пірс (John Pierce) вважає сучасних батьків «роз'єднаними». Оскільки вони нібито живуть разом, але в кожного з них своє життя і власні проблеми. Кожен займається своїми справами, забуваючи, зо дитина потребує постійної любові, уваги й турботи. Сучасні батьки намагаються якомога швидше перекласти виховання дитини на бабусь, дідусів, дитячий садок і школу, займаючись тим часом побудовою кар'єри і власного життя. Ранній відрив малюка від батьків, особливо від матері, шкодить його психічному благополуччю.

Часто зустрічаються псевдо згуртовані сім'ї, у яких давно порушена гармонія подружніх стосунків, утрачений інтерес одне до одного. Таке подружжя живе разом «заради дітей», вдає, що все добре. Проте це той випадок, коли правду неможливо приховати:стосунки в сім'ї стають або формальними, або ж постійне внутрішнє напруження партнерів періодично виливається в деструктивні конфлікти. Дитина в таких сім'ях несе на собі великий тягар – відповідальності за саме існування сім'ї.

Неповна сім'я

Проблема невротизації дітей, як хлопчиків, так і дівчаток, що зростають у неповній сім'ї, зазвичай без батька, полягає у відсутності зразка поведінки представника чоловічої статі. У такій ситуації в дитини може виникнути невроз страху людини чоловічої статі.

Дитині для нормального розвитку обов'язково необхідний зразок поведінки дорослих представників обох статей. У випадку відсутності батька в сім'ї зразком чоловічої поведінки може стати дідусь, дядько, хрещений батько або ж інший родич, із яким у дитини склалися близькі довірливі стосунки.

—————

Назад


Національна гаряча лінія
Національна дитяча гаряча лінія

Контакт

Сумський санаторний ДНЗ №24 "Оленка"

40009, Україна, м. Суми,
вул. Пушкіна, 49А


(0542) 61-13-33


Оголошення

Обережно: сказ!

03.11.2017 14:24
На виконання протокольного доручення від 01.11.2017  № 7 засідання Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Сумській міській раді управління освіти і науки доводить до Вашого відома, що у зв’язку з виявленням собаки, хворої на сказ, введено карантинні обмеження в межах вулиці...

—————

Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації 0 800 500 335 або 386 (з мобільного). Працює: понеділок – п’ятниця з 10:00 до 18:00

01.03.2017 12:50

—————

Національна дитяча «гаряча лінія» 0 800 500 225 або 772 (з мобільного). Працює: понеділок – п’ятниця з 10:00 до 18:00

01.03.2017 12:48

—————


счетчик посещений