Профілактика медичних страхів у дітей

11.10.2016 13:16

Думка про медичні процедури лякає багатьох дорослих. То що ж говорити про дітей? Найбільш поширені страхи серед малят - страх перед лікарями або страх перед ін’єкцією. Ці прості страхи, якщо не подолані, можуть викликати великі проблеми в майбутньому для їх здоров'я. Дитина часто проявляє свій страх, намагаючись сховатися від лікарів, уникнути походу в лікарню, не кажучи своїм батькам, коли вона відчуває себе не добре.

Мабуть, багатьом з нас доводиться стикатися з плачем дитини вже при наближенні до неї лікаря в білому халаті, опором, агресією, злістю, криком чи, навпаки, заціпенінням, тихим плачем чи сльозами при виконанні різних медичних процедур.

Чому ж дитина так поводиться? Звичайно ж, нею керує страх. Причини виникнення страху можуть бути різні: згадка про біль, який дитина пережила раніше, негативний досвід спілкування з лікарем (іноді, на жаль, буває і так), психологічне зараження страхами дорослих (надмірне хвилювання мами «передається» дитині, яка, навіть не знаючи, що її чекає, починає теж хвилюватися) чи інших дітей.

Часто страх (наприклад, страх ін’єкції) виникає через страх невідомості. Дорослі не завжди можуть, та й вважають за необхідне,  пояснити, для чого потрібна  ін’єкція, що чекає дитину за дверима "страшного" кабінету. При проведенні щеплення для уникнення  негативних емоцій дорослі іноді до останньої миті приховують від дитини «для чого вони підуть у кабінет лікаря». Результатом є зворотній ефект – страх ін’єкції тільки посилюється і закріплюється.

Друга помилка дорослих у тому, що вони обманюють дітей, стверджуючи, що це зовсім не боляче. Зрозуміло, що робиться це з добрими намірами, щоб якомога швидше заспокоїти дитину. Але через цю неправду діти можуть почати сумніватися у словах батьків, медичних працівників, адже все-таки їм буде боляче.

Ще однією причиною виникнення страхів є залякування дорослими. Неслухняну дитину вони лякають візитом до лікаря, болючими «уколами від капризів», які може дати їм лікар. Дитина навіть може і не знати, що таке укол, але по тону дорослого розуміє, що це щось погане і неприємне.  І коли справа доходить до щеплення, нічого дивного, що дитина навідріз відмовляється заходити до медичного кабінету.

Як же допомогти дитині справитися зі своїми страхами?

Звичайно, важливо не допускати тих помилок, про які я говорила: не залякувати, не обманювати дитину, зберігати спокій самому дорослому. Крім цього фахівці називають багато прийомів, які можуть бути використані в роботі над подоланням страху. У даному випадку можна використовувати такі: анатомування страху, маніпулювання предметами страху, звикання до предмета страху (десенсибілізація).

1. «Анатомування страху» – дитині пояснюється, що собою представляє предмет, який її лякає (наприклад, шприц  для ін’єкції), як він утворений, «звідки береться», для чого потрібний. Такі бесіди дають дитині інформацію про предмет страху. Дитині говориться про те, що людина, на жаль, не завжди буває здорова, і тоді лікарі приписують ліки. Ліки бувають різними (таблетки, мікстури, порошки). Результатом таких бесід є розуміння дитиною, що лікування – це не покарання за погану поведінку, а допомога в тому, щоб людина була здоровою. Потім можна поговорити про ін’єкції, як один з ефективних способів лікування: «Укол – це дуже корисний, іноді обов’язковий спосіб лікування чи попередження важких хвороб, але часто неприємний, а іноді, і болючий. Для того, щоб зробити процедуру менш болючою необхідно спокійно поводити себе (стояти чи лежати), намагатися розслабитися (взяти маму за руку, притиснути до себе улюблену іграшку і т.п.)».

2. Маніпулювання предметом страху. Метою цього прийому є звикання дитини до предмету страху. Дорослий показує і називає інструменти, якими проводяться ті чи інші процедури (шприц, вата, зеленка, йод…). Дітям показують, як одягається голка на шприц, як набираються ліки, як робиться ін’єкція ляльці чи м’якій іграшці. Потім пропонується бажаючим дітям побути в ролі лікаря і полікувати іграшку.

3. Використання ігрової діяльності як засіб десенсибілізації. Гра є природнім способом «проживання», поборення страхів, так як в ній у креативній формі конкретизуються і виражаються  страхи та знаходиться спосіб вирішення ситуації – розширюється можливість для дії та переживання.

З цією метою можливе проведення сюжетно-рольових ігор «Ми-лікарі», «Лікуємо хворого ведмедика». Ігри організовуються таким чином, що в них представлені всі медичні процедури, які може боятися дитина.

У результаті таких дій проходить зменшення чуттєвості до об’єкту, який лякає, внаслідок звикання до нього (десенсибілізація).

І ось дитина входить до медичного кабінету. Як же спілкуватися з дитиною при проведенні медичних процедур?

Перше, чого потребує дитина при будь-якій медичній маніпуляції –  моральна підтримка і співчуття. Навіть дорослому легше переносити біль, як фізичний, так і психічний, якщо хтось цей біль з ним розділяє. Декілька теплих слів турботи і розуміння допоможуть дитині дещо розслабитися. Дуже корисними можуть бути так звані «я-висловлювання», наприклад, «я бачу, що ти боїшся», «я бачу, що тобі боляче». Ці фрази не знімуть вмить усі переживання дитини, але покажуть їй, що близька людина поруч і готова прийти на допомогу.

При активному опорі з дитиною слід розмовляти більш гучним та чітким голосом, не кричати, а просто говорити голосніше звичного. Фрази короткі – з 3-4 слів. Це необхідно, щоб дитина почала чути вас, оскільки у момент спілкування її нервова система не здатна сприймати тихі звуки. Необхідно уникати таких висловів, як «ти ж чоловік, а чоловіки не плачуть!» або «ти така доросла, а плачеш!» У цей момент дитина не відчуває себе ані чоловіком, ані дорослим. Єдине, що з’являється після такої фрази, – почуття сорому, провини, а часом і злості.

Якщо ви спостерігаєте ознаки пасивного опору дитини, це сигнал до того, що необхідно проявити особливу увагу і обережність. Ваш голос має бути тихим, стриманим.

У той же час надмірне заспокоювання, жаління дитини може спричинити зворотній ефект. Дитина потребує батьківського спокою і врівноваженості, які підсвідомо сприймає як запоруку того, що з нею не відбувається нічого страшного й поганого. Що тимчасові неприємні відчуття зазнаються задля її користі, а не як покарання чи злісне втручання «поганого лікаря», з яким матуся, в уяві дитини, чомусь дії спільно, замість того, щоб захистити дитину.

 Бажано також не вживати медичної термінології та невідомих для дитини слів.

Не менш важливою у розмові з дитиною є правдивість ваших слів. Переконуючи дитину, що «буде зовсім не боляче» або «ти навіть не відчуєш», ми створюємо умови для формування недовіри та розчарування  у дитини. Така неправда може призвести до ще більше опору наступного разу. Краще спокійним, доброзичливим голосом пояснити дитині: «Укол тобі зроблять дуже швидко, ти відчуєш легкий дотик» чи «ніби комарик укусить».

Не варто залякувати дитину наслідками від відмови від маніпуляції. Дитина не стане від цього хоробрішою, але до наявного страху долучиться ще й почуття тривоги та провини.

Важливо підтримувати емоційний контакт протягом усього часу перебування дитини у медичному кабінеті. Необхідно продовжувати розмову з нею, навіть якщо вона плаче. Не можна ігнорувати дитину з байдужим виразом обличчя, бо це приведе до підвищеного опору дитини, так як викликає почуття безпорадності та незахищеності.

Після закінчення процедур обов’язково необхідно похвалити дитину. Наприклад: «Ти дуже хоробрий! Молодець!» або «Я бачила, що ти намагався не плакати! Ти дуже сміливий!»

Ці елементи спілкування допоможуть дитині справитися з страхом медичних процедур.

Але головне – необхідно бути щирим з дитиною, допомагаючи їй пізнати невідомий оточуючий світ, який часто лякає її.

—————

Назад


Національна гаряча лінія
Національна дитяча гаряча лінія

Контакт

Сумський санаторний ДНЗ №24 "Оленка"

40009, Україна, м. Суми,
вул. Пушкіна, 49А


(0542) 61-13-33


Оголошення

Обережно: сказ!

03.11.2017 14:24
На виконання протокольного доручення від 01.11.2017  № 7 засідання Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Сумській міській раді управління освіти і науки доводить до Вашого відома, що у зв’язку з виявленням собаки, хворої на сказ, введено карантинні обмеження в межах вулиці...

—————

Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації 0 800 500 335 або 386 (з мобільного). Працює: понеділок – п’ятниця з 10:00 до 18:00

01.03.2017 12:50

—————

Національна дитяча «гаряча лінія» 0 800 500 225 або 772 (з мобільного). Працює: понеділок – п’ятниця з 10:00 до 18:00

01.03.2017 12:48

—————


счетчик посещений