Зростити моральну особистість – головна турбота - Іващенко С.М., вихователь-методист

05.09.2015 15:29

Про те, що якісна освіта має виплекати розвинену особистість, а не "завантажити" дитину знаннями, не раз ішлося в нашому журналі. У доповіді президента НАПН України названі головні завдання сучасної якісної освіти ("ДВ", 2015, № 1). Серед них на чільному місці — прищеплення новому поколінню прогресивних цінностей, розвиток високих моральних якостей, формування позитивного світогляду.

На жаль, турбота про знання, вміння й навички, які легко виміряти й оцінити, відтісняє на задній план уваги педагогів головне завдання — сприяння моральному становленню особистості. Адже, якою людиною стане малюк, чи буде він щасливим, залежить від нас, дорослих. Розмову про чинники, що впливають на розвиток дитини, закономірності, які маємо враховувати, починаємо роз'ясненнями відомого психолога, академіка, члена редколегії журналу.

Сучасна освіта орієнтована на особистість. Тобто ставить собі за мету розкриття й розвиток індивідуальності кожної дитини на основі формування базису її особистісної культури. Ключовим чинником у характеристиці культури особистості є її взаємодія із соціумом, опанування моральних цінностей і почуттів. Що ж визначає моральний портрет дитини?

Численні психолого-педагогічні дослідження підтверджують, що вирішальну роль в особистісному розвитку дитини відіграють умови життя і виховання, у яких вона набуває суспільного досвіду. Це принципово заперечує концепцію фатальної зумовленості онтогенезу людської психіки вродженими задатками.

Хибними є також психологічні теорії, що розглядають маленьку дитину як асоціальну, суто індивідуалістичну, егоцентричну істоту, яка перебуває під владою своїх природних потягів і дотримується загальноприйнятих суспільних правил та норм лише під впливом зовнішнього тиску.

Природні властивості (структура мозку), задатки є лише умовами, а не рушійними силами психічного розвитку дитини. Для особистісного становлення потрібні відповідні соціальні умови й цілеспрямоване виховання.

Дитина не народжується ні моральною, ні амо­ральною, не є від початку злою чи доброю. Які мо­ральні якості в неї розвинуться, залежить насам­перед від ставлення до неї тих, хто її оточує, від методів виховання. За належної організації діяльності дітей у колек­тиві — такої, що спрямована на досягнення соціаль­но значущих результатів і передбачає співпрацю, взаємодопомогу, у малюків дуже рано починають формуватися найпростіші суспільні мотиви, які спонукають дотримуватися прийнятих моральних норм поведінки не за зовнішнім примусом, а з влас­ної ініціативи, за внутрішнім переконанням.

ПЕРШІ ЕМОЦІЙНІ ЗВ'ЯЗКИ

Емоційний розвиток дошкільника — одна з істот­них умов ефективності процесу навчання та вихован­ня. Високі моральні, естетичні та інтелектуальні по­чуття, які притаманні розвиненій дорослій людині й здатні надихати її на великі справи і шляхетні вчинки, нікому не даються в готовому вигляді від народжен­ня. Вони виникають і розвиваються з дитинства.

Перші емоційні взаємини, які складаються у не­мовляти з матір'ю та іншими близькими людьми, а згодом і з ширшим колом однолітків та дорослих, базові почуття — любові, співчуття, дружньої прихильності тощо — збагачуються в процесі розвитку, зазнають глибоких змін і стають основою для формування складніших соціальних почуттів. Ці перші людські почуття з часом переносяться з близького оточення на ширшу сферу взаємин, що набувають у ході розвитку дитини такого ж глибокого особистісного сенсу, як і її стосунки з рідними.

Щоб розвинути в дитини вищі соціальні емоції (співпереживання, співчуття), треба враховувати особливості інших проявів її емоційної чутливості. Дуже важливо зрозуміти, чи вміє малюк переживати неприємності: невдачу, втрату, неуспіх, чи може порадіти успіху, цікавій іграшці, веселим розвагам; як дитина поводиться, коли їй погано, і як — коли їй добре.

Поширена думка, що дитину треба оберігати від негативних переживань. Однак назвати емоції позитивними чи негативними означає фактично нічого не сказати про їхній зміст та роль у житті дитини. Перше, що варто зробити, помітивши переживання маляти, — спробувати зрозуміти їх причину.

Так, якщо малюк потерпає через негаразди в сім'ї, ці переживання характеризують його позитивно: отже, він з розумінням та співчуттям ставиться до своїх близьких. Якщо ж поганий настрій дитини викликаний, наприклад, тим, що батьки чи вихователь не задовольнили її примху (не купили морозива, вдягнули не в той костюм, дали її іграшку погратися іншому), це має спонукати педагога замислитися над тим, як допомогти дитині подолати такі, поза сумнівом, негативні прояви.

ЧИ ПОТРІБНІ ДИТИНІ "ТЕПЛИЧНІ" УМОВИ?

Дуже часто в сім'ях, особливо в тих, де виховується єдина дитина, створюються "тепличні" умови: малюка оберігають від хвилювань, переживань родинних негараздів. Це правильно, але й тут потрібна міра. Не варто штучно обмежувати коло дитячих переживань, адже повністю вберегти малюка від усіх негативних чинників неможливо. Набагато важливіше навчити дитину адекватно й стійко переживати і горе, і погане самопочуття, і невдачі, й помилки.

Діти, у яких розвинена здатність переживати власні неприємності, горе, невдачі, зуміють поспівчувати іншим і підтримати їх.

Здатність "зрозуміти іншого" (а отже, і саму себе) обмежена безпосередністю дитини, яка все співвідносить із собою, легко піддається емоційному впливу, але ще не здатна поставити себе на місце іншої людини. Малюки легко "відштовхують" від себе чуже горе, відмовляються дослухувати (додивлятися) до кінця сумні історії, вимагають, щоб у казки обов'язково був щасливий кінець.

Саме тому, щоб опанувати співпереживання і співчуття, дитині необхідний власний різноманітний емоційний досвід.

Не меншої уваги потребують емоційні прояви малюка, пов'язані з переживанням свого успіху та радості за іншого. Адже через моральну незрілість радіти успіхам іншої людини часом важче, ніж спів­чувати її горю. Тож і цього дитину потрібно вчити.

В емоційному розвитку малюків можливі невід­повідності. Так, деякі діти, що зазнали болісних пе­реживань, стають нечутливими до страждань інших людей. Тобто за нормальної емоційної чутливості у них може бути досить слабко виражений емоційний відгук на почуття інших людей.

Якщо дитина ігнорує стан однолітка, варто спо­чатку непрямо спонукати її до відгуку, потім безпо­середньо залучити до допомоги товаришеві (але при цьому дати можливість відчути, що рішення прийняте нею самостійно). Водночас важливо не залишати поза увагою особливо емоційно чутливих та чуйних дівчаток і хлопчиків, доречно перемикати їхню увагу з власних переживань на діяльність.

МОДЕЛЬ ДЛЯ САМОСТВЕРДЖЕННЯ

Ієрархію цінностей дошкільник завжди переймає від дорослих: він сприймає певну річ як щось цінне, коли її вважає цінною дорослий, оскільки збагнути її внутрішню цінність він ще не здатний.

Дошкільник не розцінює справедливість як спра­ведливість, добро як добро, а обирає певні соці­альні норми, виходячи з того, чи несуть вони у собі силу й можливість самоствердження. Він тягнеться до того, що люди називають добрим, гарним, здо­ровим, оскільки для нього це показник досягнення, гарантія власного зростання й самоствердження. Дорослі мають сприяти малюкові в опануванні соці­альних норм, але робити це не у формі категоричних імперативів, а роз'яснюючи елементарні правила, які діють у мікросоціумі, у якому він живе, і подаючи власний приклад їх дотримання.

Дошкільник завжди шукає модель для само­ствердження, прагне бути схожим на людину, яка в певному контексті видається йому найсильнішою, найкращою (товариш, вихователь, батько тощо).

Після чотирьох років дитина вже прагне до широ­кої (позасімейної) соціальної взаємодії, наслідуван­ня соціальних моделей поведінки. Знайшовши точку опори, яка підвищить її соціальний статус, вона без­заперечно підпорядковує їй себе, навіть усупереч власним егоїстичним міркуванням.

ОБЕРЕЖНО З ОЦІНКАМИ

Дуже багато важить для дитини оцінка її вчинків дорослими. Здебільшого позитивна оцінка сприяє підвищенню тонусу нервової системи, ефектив­ності виконуваної діяльності. Водночас негативні оцінки, особливо якщо вони повторюються, викли­кають пригніченість, гальмують фізичну й розумову активність.

У дошкільника не диференційоване ставлення до себе, тобто до своєї особистості, власних про­явів, справ і навіть речей: похвалили, скажімо, його іграшку — для нього це означає, що похвалили його! Тож варто бути максимально обережним у позитив­них оцінках дитини, щоб у неї не сформувалася не­адекватно завищена загальна самооцінка. Водночас слід розуміти, що дитина почувається дуже нещас­ною, коли її оцінюють негативно. Усвідомлення того, що він "поганий", малюк переживає як потрясіння, що викликає пригнічення або агресію, спроби само­захисту. На жаль, ігноруючи цей чинник, вихователі іноді поспіхом, мимохідь негативно оцінюють працю вихованця, навіть якщо той старався.

КЕРУВАТИ МОТИВАМИ ПОВЕДІНКИ ДИТИНИ

Виховання особистості розпочинається з моменту появи людини на світ. Головним при цьому має бути такий спосіб педагогічного впливу, за якого дорослий спеціально організовує активність дитини, а не просто стримує небажані форми її прояву. Основою організації виховання має стати керування
мотивами поведінки та діяльності малюка.

Якщо дорослий хоче підтримати дитину, він має саме допомагати їй, спрямовувати, а не ставити себе на її місце, вказувати, як чинити в тій чи іншій ситуації (або навіть діяти замість неї). Розв'язування за вихованця його проблеми не сприятиме зростанню особистості, адже самореалізація досягається тільки завдяки зусиллям власного "Я".

За надмірної регламентації поведінки дитини в період, коли вона вже здатна самостійно регулювати свої дії, творча активність малюка пригнічується: він стає безініціативним, звикає орієнтуватися тільки на вказівки ззовні.

Суворий зовнішній контроль призводить до того, що соціально-моральні норми переважно стають для дитини лише навіюваними, виконуваними з примусу, а не прийнятими внутрішньо.

Завдання дорослого — допомогти дитині зрозуміти моральні норми і свої моральні почуття, свідомо прийняти їх і керуватися ними у щоденному житті.

Діти схильні беззаперечно дотримуватися власних правил, тоді як до тих, що їм нав'язуються, ставляться більш формально. "Порушниками" своїх правил стають лише 5% дітей 4-6 років. Тому так важливо, щоб моральні норми були прийняті ними як "власні".

ІНТЕГРАЦІЯ В ДІЇ

Маленька дитина дуже пластична, сприйнятлива до навчання. Вона може набагато більше, ніж вважали досі психологи та педагоги.

Це відкриває перспективи істотного збагачення змісту та підвищення рівня морального й естетичного виховання малят. Водночас маємо пам'ятати: прагнучи підвищити ефективність виховного процесу, слід обов'язково враховувати вікові психофізіологічні особливості дошкільника.

Щоб забезпечити справді різнобічний та гармонійний розвиток особистості, маємо використовувати інтегрований підхід: органічно пов'язувати фізичне виховання дитини з розумовим, розумове—з моральним, моральне — з естетичним тощо. Центральним у всій цій системі, яка немовби зв'язує в єдиний вузол усю освітню роботу, має стати морально-трудове виховання дошкільників. Воно покликане вже в перші роки життя дитини закласти основи активної життєвої позиції, усвідомлення своїх обов'язків та готовність виконувати їх, дотримуватися єдності слова і діла.

Саме такий психолого-педагогічний підхід може забезпечити оптимальний розвиток особистості кожного вихованця.

ЗРОСТИТИ МОРАЛЬНУ ОСОБИСТІСТЬ - ГОЛОВНА ТУРБОТА

—————

Назад


Національна гаряча лінія
Національна дитяча гаряча лінія

Контакт

Сумський санаторний ДНЗ №24 "Оленка"

40009, Україна, м. Суми,
вул. Пушкіна, 49А


(0542) 61-13-33


Оголошення

Перенесення робочих днів у 2018 році

20.02.2018 10:31
Шановні батьки! Інформація до Вашої уваги! Переносяться робочі дні з:  п’ятниці 9 березня на суботу 03 березня; понеділка 30 квітня на суботу 05 травня; п’ятниці 29 червня на суботу 23 червня; понеділка 24 грудня на суботу 22 грудня; понеділка 31 грудня на суботу 29...

—————

Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації 0 800 500 335 або 386 (з мобільного). Працює: понеділок – п’ятниця з 10:00 до 18:00

01.03.2017 12:50

—————

Національна дитяча «гаряча лінія» 0 800 500 225 або 772 (з мобільного). Працює: понеділок – п’ятниця з 10:00 до 18:00

01.03.2017 12:48

—————


счетчик посещений