Національна освіта в умовах глобалізації - Іващенко С.М., вихователь-методист

13.09.2016 13:00

Сьогодні перед українською освітою постали два, на перший погляд протилежні, завдання — розбудова вітчизняної освітньої системи з пріоритетом національно-патріотичного виховання та інтеграція в європейський і світовий освітній простір. Як же забезпечити рівновагу між глобалізаційними процесами об'єднання культур і утвердженням національного? Як виховувати щирого патріота й водночас громадянина світу? Які завдання стоять безпосередньо перед вихователем? Відповіді на ці запитання — в поданій статті.

Виклики глобалізації як чинник розвитку національної освіти

Термін "глобалізація" відомий ще з минулого століття. Нині він тлумачиться як широке коло явищ, комплекс різноманітних економічних, екологічних, політичних, культурних, інформаційних процесів, зокрема й освітніх, які сприяють збли­женню народів, об'єднанню країн, створенню глобального суспільства.

Глобалізаційні зміни, які відбуваються в усьому світі, не можуть не торкнутися й освіти в Україні, зокрема її первинної ланки — дошкілля. При цьо­му одні впливи є прогресивними, іншим, навпаки, слід свідомо запобігати.

До позитивних впливів належать економічний та соціальний прогрес людства, технологічні ін­новації, поліпшення якості життя, розширення можливостей для задоволення культурних по­треб, взаємозбагачення культур, проголошення й активне втілення таких загальнолюдських цін­ностей як гуманізм, толерантність тощо. І сучас­на дошкільна освіта має відповідати цим новим вимогам та можливостям.

Приклад розв'язання проблем дитинства на глобальному рівні — міжнародна співпраця у сфе­рі захисту прав дитини, зокрема в галузі дошкіль­ної освіти: діяльність Комітету ООН з прав дити­ни, спеціалізованої установи ООН — ЮНЕСКО, Дитячого Фонду ООН — ЮНІСЕФ, Всесвітньої організації з дошкільного виховання — ОМЕР, Міжнародної асоціації захисту прав дитини на гру — ІРА).

Сучасною всесвітньою тенденцією, яка не оминула й дошкільну освіту України, є увага до модернізації змісту освіти, використання компетентнісного підходу до оцінювання її ре­зультатів, орієнтація на розвиток особистості кожної дитини з урахуванням її задатків, здіб­ностей, індивідуальних психічних та фізичних особливостей.

Серед позитивних змін — упровадження особистісно орієнтованого та компетентнісного під­ходів, активний перехід педагогів з традиційних на інноваційні педагогічні технології, дедалі шир­ше використання інформаційно-комп'ютерних технологій, створення дошкільних навчальних закладів різних типів і форм власності, зокрема міжнародних.

Водночас існують і негативні впливи. Так, тен­денція до зближення народів, культур може при­звести до втрати їх розмаїття, нівелювання націо­нальних особливостей. Це стосується й освіти, до якої глобалізація висуває уніфіковані вимоги, що не враховують самобутнього потенціалу на­ціональних освітніх систем.

Яскраво помітний негативний вплив глобалі­зації на виробництво мультиплікаційних фільмів, ринок дитячих іграшок, послуг з організації до­звілля дітей.

Запобігти негативним процесам в освіті, зу­мовленим глобалізацією, можна шляхом її гар­монізації — збалансованого введення в освітній процес загальносвітових, загальнолюдських і специфічних національних цінностей та забез­печення їх єдності, поєднання різних, але не взаємозаперечних освітніх тенденцій.

Сьогодні в національній освітній системі мож­на виділити дві пріоритетні тенденції:

  • посилення уваги до національно-патріотично­го виховання, громадянського виховання за­галом;
  • актуалізація формування в дошкільнят гуман­ного, толерантного  ставлення до людей та всього живого, що ґрунтується на традиційних архетипах українського менталітету.

Глобалізаційна спрямованість виховання

Готувати нове покоління українців до життя в "глобальному домі" означає спонукати дітей бути:

  • гуманістами, поважати себе та інших людей — представників різних народів, культур, рас;
  • здатними сприймати проблеми інших людей, культур як свої власні;
  • відкритими, толерантними, готовими співчува­ти й допомагати іншим;
  • готовими досягати згоди, працювати в різних сферах життєдіяльності людей;
  • патріотами і водночас громадянами світу.

Наголосимо: завдання виховання в дітей гу­манності має бути підкреслено глобальним, передбачає формування гуманного ставлення до людей незалежно від їхньої національності, культурної приналежності, раси, країни прожи­вання.

Пам'ятаймо: дуже важливо для майбутнього не тільки окремої країни, а й людства загалом виховати в дитині якості, що роблять людину Лю­диною. Ось чому особливу увагу варто приділяти формуванню особистісних рис, орієнтованих на загальнолюдські моральні цінності, а саме: почуття власної гідності, самоповаги, ви­знання та поваги до гідності, прав інших людей, усіх живих істот, уважного ставлення до людей, співчутливості, доброзичливості, толерантності, турботливості, чесності, справедливості, відпо­відальності.

Виховних методів та прийомів з реалізації цього завдання сьогодні розроблено достатньо: читання художньої літератури, бесіда, переко­нання, навіювання, створення ситуацій мораль­ного вибору, приклад, доручення, організація колективної діяльності, вправляння, привчання, педагогічне оцінювання. Однак бракує спря­мованості на його першочергове практичне розв'язання в освітньому процесі.

Українська ментальність та завдання національного виховання

Завдання педагога в умовах глобалізації — формувати національну ідентичність кожного ви­хованця і зберегти життєздатні в сучасному світі та притаманні українському менталітету риси ха­рактеру.

Не спиняючись на визначенні всіх типових рис українців, виокремимо ті, які треба враховувати педагогам.

Типові риси національного характеру українців

  • Любов до рідної землі, прагнення оберігати, захищати свою Батьківщину.
  • Вірність історичній пам'яті, прагнення до збе­реження традицій.
  • Особиста незалежність, повага до свободи, визнання рівності прав усіх людей.
  • Гуманне ставлення до природи, відчуття гли­бинного зв'язку з рідною землею.
  • Заглибленість у себе, тенденція до усамітнен­ня й водночас гостинність.
  • Толерантне ставлення до інших, прагнення ді­йти порозуміння з ними.
  • Емоційність, підвищена чутливість, вразли­вість.
  • Схильність до доброзичливого, щирого спілку­вання.
  • Орієнтування на малий гурт, родинні зв'язки та цінності, що проявляється в обмеженос­ті зв'язків з іншими людьми, небажанні брати участь у розв'язанні зовнішніх проблем.
  • Спрямованість власної активності на себе, а відтак певний індивідуалізм, пасивність у гро­мадських справах.

Таким чином, серед названих рис є значущі для налагодження мирного співжиття і міжкультурного спілкування, але наявні й такі, що не спрямову­ють особистість на соціальну згуртованість, осо­бистий внесок у суспільний розвиток.

Крайній прояв індивідуалізму, інтровертності в державному масштабі не сприяє таким проце­сам, як світова інтеграція, розв'язання спільних для всього людства проблем, формування за­гальносвітових принципів суспільного життя. Од­нак втішає те, що ці риси не є незмінними і мо­жуть трансформуватися. Так, готовність до змін засвідчив вияв народом України прагнення інте­груватися в європейське співтовариство.

Відповідно, можемо визначити й завдання, що постають перед українськими педагогами.

Завдання, спрямовані на формування в дітей навичок взаємодії в полікультурному середовищі

  • Сприяти розвитку в малят громадянськості та особистісної соціальної активності, самостійності, ініціативності, відповідальності.
  • Формувати установку на взаємодію з людьми (дорослими, однолітками), узгодження власних інтересів з інтересами інших.
  • Виховувати почуття дружньої єдності з громадянами своєї країни, представниками інших країн, культур, рас, інтерес до їхнього життя, співчутливе ставлення, готовність спілкуватися, брати участь у спільних справах, допомагати.
  • Формувати соціально-комунікативну компетентність.

Завдання, спрямовані на збереження та розвиток національної своєрідності

  • Спонукати дітей до активного прояву національних почуттів, патріотизму.
  • Плекати почуття поваги до батьків, людей старшого віку.
  • Виховувати доброзичливість, щирість, лагідність, культуру мовлення, спілкування на засадах українського мовленнєвого етикету.
  • Формувати в дітей емоційну чутливість як здатність співчувати, співпереживати, емоційно сприймати явища дійсності.
  • Виховувати толерантне ставлення до представників різних рас, культур, національностей, вірувань, тих особливостей їхнього стилю життя, звичаїв, поведінки, які не суперечать нормам моралі, прийнятим в українському суспільстві.
  • Формувати емоційно-ціннісне ставлення до природи рідного краю, планети Земля загалом.

Сьогодні, на жаль, традиційне шано­бливе звертання до батьків на "Ви" є для сучасних українських дітей та молоді радше винятком, ніж нормою. Вважає­мо, що сучасні глобалізаційні тенденції, зокрема переймання характерного для західної культури звертання до батьків на ім'я та на "ти", нівелюють самобутню культуру, традиції нашого народу. Вар­то культивувати в дітей шляхетні риси, притаманні ставленню українця до співрозмовника, людини старшого віку, батька та матері, — шанобливість, ґреч­ність, поштивість, делікатність.

Щоб реалізувати поставлені завдан­ня, варто спиратися як на визнані у сві­ті, так і на національні виховні традиції, технології.

Пріоритет – вихованню моральних рис

Не применшуючи значення формування актив­ності, вольових якостей або розвитку інтелекту­альних здібностей, зауважимо: якщо не виробити в дитини морально-ціннісні орієнтації, моральні норми, якщо вона не набуде навичок моральної саморегуляції, найактуальніше завдання форму­вання особистості в дошкільному дитинстві не буде реалізовано.

Як відомо, для українського менталітету є ти­повими такі риси, як доброзичливість, щирість, миролюбність, милосердя. Не можна допустити їх втрати нинішнім та майбутніми поколіннями українців.

На нашу думку, в умовах глобалізації чи не найбільшу увагу варто приділяти вихованню в дошкільнят людяності, яка проявляється у ставленні до людей, людства, всіх живих істот. Цій проблемі можна присвятити не одне занят­тя. бесіду. Зрозуміло, кожен вихователь прове­де їх по-своєму, виходячи з власного особистісно-професійного бачення та особливостей дітей групи.

Тож пропонуємо на допомогу педагогам не конспекти занять, а певні орієнтири, які можна використати для їх побудови.

Запитання до дітей

  • Яку людину можна вважати привабливою?
  • Чи досить лише зовнішньої привабливості?
  • Що таке внутрішня краса?

Висновок. І дорослу людину, і дитину прива­бливими роблять насамперед їхні внутрішні, на перший погляд непомітні, особистісні риси.

Запитання до дітей

  • Чи справді внутрішні риси людини не помітні для інших?
  • 3 чого можна судити про внутрішню красу людини?
  • Які риси та дії людини свідчать про її добре ставлення до інших?

Висновок. Про внутрішню красу людини ми ді­знаємося зі ставлення її до інших людей — дорос­лих, дітей, тварин, рослин, речей, з результатів її праці, реальних учинків.

 

Доброзичливість — характерна риса родин­ної атмосфери українців. Тож культивування цієї якості можна розглядати як засіб виховання в ді­тей людяності, що відповідає національному ха­рактеру нашого народу.

Яку ж людину можна вважати доброзичливою? Насамперед ту, яка бажає людям добра, а отже, здоров'я, добробуту, щастя. Яка співчутливо ста­виться до інших, переймається їхніми почуттями й переживаннями. Цінність цієї якості й у тому, що вона обов'язково має практичний прояв — турбо­ти, піклування.

Ключові завдання виховання доброзичливості

  • Учити дітей бути уважними до тих, хто їх ото­чує — до однолітків, дорослих, — у повсякден­ному спілкуванні, діяльності, зважати на їхні емоції, фізичний стан, настрій, бажання.
  • Формувати здатність співчувати турботам, не­щастям інших людей, радіти їхнім успіхам.
  • Спонукати приязно ставитись до всіх людей, проявляти турботу про людей, тварин, рослини.
  • Учити вітати з нагоди святкових та повсяк­денних подій, висловлювати добрі побажання, проявляти щирий інтерес до обставин життя, почуттів, дій інших людей, мотивувати до вжи­вання схвальних, побажальних, позитивних спонукальних висловлювань у різних ситуаціях спілкування, спільної діяльності.

Можна, звісно, навчити дитину вживати ввіч­ливі слова, чинити правильно в тих чи інших ситуаціях, однак головний критерій визначення моральності її вчинків — мотив. Якщо вихова­нець чинить добре заради винагороди, доб­рого ставлення до себе чи похвали, говорити про його моральність дещо передчасно. Тому важливо змалечку привчати малюків робити добрі справи з альтруїстичних спонукань, з мо­тивів безкорисливої турботи про благополуччя іншого.

Альтруїзм як потреба творити добро, безко­рисливо надавати людям допомогу, підтримку — характерна риса українського народу, тож треба всіляко підтримувати й розвивати в дітей його прояви.

Яскравий приклад альтруїзму — толока. Тра­диційно в українських селах її організовували як на допомогу односельцям (наприклад, під час збирання врожаю, зведення будинків), так і для здійснення корисних для громади справ (скажі­мо, для будівництва громадських споруд — шкіл, читалень, доріг, церков тощо).

Явища сучасного світу, глобальні проблеми в різних сферах життя потребують залучення до їх розв'язання багатьох людей, які, не чекаючи на винагороду, готові безкорисливо допомага­ти всім, хто цього потребує — людям, тваринам, природі. Таких людей називають волонтерами. Нині їхня роль як у світі, так і в житті українського суспільства дуже важлива.

Старших дошкільнят варто ознайомити з таким явищем суспільного життя, як волонтерський рух в Україні та у світі, з різними сферами ді­яльності цих людей, як-от допомога військовим, налагодження мирного життя у звільнених райо­нах тощо. Волонтери доглядають хворих дітей, людей похилого віку та інвалідів, допомагають військовим, людям, які потрапили у скрутні ситу­ації, рятують тварин тощо.

Важливо показувати дошкільнятам, як стати та­кими ж турботливими, шляхетними, милосердни­ми людьми, якими є волонтери, в повсякденні. Для цього варто сприяти вихованцям у пошуку людей, які потребують допомоги, справ, до яких вони мог­ли б долучитися. Наприклад, прибрати майданчик дитсадка, допомогти вихованцям молодших груп, проявити увагу до самотнього пенсіонера — ко­лишнього працівника закладу тощо. Вкрай важли­во довести до свідомості дошкільнят, що поруч з нами багато людей потребують допомоги волон­терів і вони можуть долучитися до цієї благородної діяльності вже сьогодні.

* * *

Моральні цінності як ідеали людства незмінні. Однак реалії сучасного життя ставлять педагогів перед необхідністю визначення пріоритетних на­прямів виховання, які дадуть змогу формувати національний характер, осучаснювати форми й засоби реалізації виховного змісту.

Отже, відповіддю педагогів на виклики глоба­лізації є такі дії:

  • визнання важливої місії дошкільної освіти в забезпеченні національного відродження та формуванні в дітей сучасних рис національ­ного характеру;
  • модернізація системи національної освіти відповідно до рівня сучасного цивілізаційного розвитку.

 

—————

Назад


Національна гаряча лінія
Національна дитяча гаряча лінія

Контакт

Сумський санаторний ДНЗ №24 "Оленка"

40009, Україна, м. Суми,
вул. Пушкіна, 49А


(0542) 61-13-33


Оголошення

Перенесення робочих днів у 2018 році

20.02.2018 10:31
Шановні батьки! Інформація до Вашої уваги! Переносяться робочі дні з:  п’ятниці 9 березня на суботу 03 березня; понеділка 30 квітня на суботу 05 травня; п’ятниці 29 червня на суботу 23 червня; понеділка 24 грудня на суботу 22 грудня; понеділка 31 грудня на суботу 29...

—————

Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації 0 800 500 335 або 386 (з мобільного). Працює: понеділок – п’ятниця з 10:00 до 18:00

01.03.2017 12:50

—————

Національна дитяча «гаряча лінія» 0 800 500 225 або 772 (з мобільного). Працює: понеділок – п’ятниця з 10:00 до 18:00

01.03.2017 12:48

—————


счетчик посещений