Навчаємо грамоти дітей правильно та цікаво - Іващенко С.М., вихователь-методист

12.01.2016 16:26

Одним із важливих напрямів роботи вихователя ДНЗ є навчання дітей грамоти. Актуальність цієї роботи визначається введенням обов'язкової дошкільної освіти з п'яти років, вимогами наступності та перспективності в роботі двох ланок освіти - дошкільної та початкової та сучасними вимогами до мовленнєвого розвитку дітей, оволодіння ними рідною мовою як засобом спілкування.

Процес навчання дітей грамоти був предметом дослідження науковців різних галузей: психології (Л. Виготський, Д. Ельконін, Т. Єгоров та ін.), лінгвістів (О. Гвоздєв, О. Реформатський, А. Салахов), класиків дошкільної педагогіки (Є. Водовозова, С. Русова, Є. Тихєєва та ін.), сучасних педагогів і методистів (А. Богуш, Л. Журова, Н. Варенцова, М. Вашуленко, Л. Невська, Н. Скрипченко, К. Стрюк та ін.). Але й сьогодні питання навчання дітей дошкільного віку грамоти залишається багато в чому дискусійним. Серед обговорюваних тем найчастіше є питання доцільності цілеспрямованого ознайомлення дитини з літерами, а також навчання її читати й писати. Нерідко погляди педагогів відносно цих питань є діаметрально протилежними: від цілковитого схвалення до повного заперечення. Підігрівають цю дискусію ще й батьки, які нерідко вимагають від вихователів навчити їхню дитину читати. Це пов'язано з тим, що для багатьох батьків, нерідко й учителів початкових класів, уміння читати до школи є одним із основних показників готовності дитини до навчання. Викликає подив і спроба, частини як науковців, так і практиків дошкільної ланки освіти, механічно перенести зміст роботи з навчання грамоти, який визначається чинними програмами для дітей підготовчої до школи групи на дітей старшої групи.

У літературі (А. Богуш, М. Вашуленко, В. Горецький, Д. Ельконін, Л. Журова, Н. Скрипченко та ін.) навчання грамоти визначається як процес формування в дітей початкових елементарних умінь читати й писати. Як відомо, уміння читати й писати необхідні й важливі для сучасної людини, оскільки забезпечують формування й задоволення її культурно-естетичних потреб, є провідними каналами самостійного набуття знань, розвитку та саморозвитку особистості, центральною ланкою самостійної діяльності.

Науковці визнають надзвичайну складність процесу засвоєння грамоти, наявність у ньому кількох взаємопов'язаних етапів, більшість із яких припадає на початкову школу. Однак слід зауважити, що частину умінь, традиційно віднесених до навчання грамоти, необхідно розпочинати формувати в дітей ще на етапі дошкільного віку.

Зазначимо, навчання дітей читання й письма є головним завданням початкової школи. Разом з тим, школа зацікавлена в тому, щоб дитина, яка приходить до першого класу, була добре підготовленою до навчання грамоти, а саме: мала б хороше усне мовлення; розвинений фонематичний слух; сформовані елементарні уявлення про основні мовні одиниці, а також початкові навички аналітико-синтетичного характеру у роботі з реченнями, словами і звуками; була підготовлена до оволодіння графікою письма.

Тому цілком логічним є виокремлення в Базовому компоненті дошкільної освіти, практично в усіх чинних програмах, за якими працюють дошкільні навчальні заклади («Я у Світі», «Дитина», «Дитина в дошкільні роки», «Впевнений старт», «Дитина в дошкільні роки» тощо), такого завдання, як навчання дітей старшого дошкільного віку грамоти.

Завдання пропедевтичної роботи з навчання грамоти:

1) ознайомити дітей з основними одиницями мовлення й навчити правильно користуватися термінами на їх позначення: «речення», «слово», «звук», «склад»;

2) сформувати елементарні уявлення про слово як основну одиницю мовленнєвого спілкування та його номінативне значення (може називати предмети і явища, дії, ознаки предметів і дій, кількість тощо); дати уявлення про слова, які не мають самостійного значення і вживаються у мовленні дітей для зв'язку слів між собою (показати на прикладах сполучників і прийменників);

3) навчити виокремлювати із мовленнєвого потоку речення, сприймати його як кілька пов'язаних за змістом слів, що виражають завершену думку;

4) вправляти у поділі речень на слова, визначенні кількості й порядку слів у них та складанні речень із розрізнених слів, із заданим словом, у поширенні речень новими словами; залучати дітей до моделювання речень у роботі зі схемами речень;

5) ознайомити зі звуками мовними і немовними; на основі вдосконалення фонематичного слуху й удосконалення звуковимови формувати вміння звукового аналізу мовлення;

6) навчити визначати на слух перший та останній звук у словах, місце кожного звука у слові, виокремлювати заданий звук у словах та визначати його позицію (на початку, в середині чи кінці слова), виділяти звук, що частіше звучить у тексті; самостійно добирати слова із заданим звуком у певній позиції; показати залежність значення слова від порядку чи зміни звуків (кіт-тік, карта - парта); будувати загальну звукову схему слова, називати слова, що відповідають заданій схемі.

7) сформувати знання про голосні та приголосні звуки на основі розуміння відмінності їх утворення; дати поняття про склад як частину слова, утворену із одного чи кількох звуків, про складоутворювальну роль голосних звуків;

8) вправляти у поділі слів на склади з орієнтацією на голосні звуки, визначенні кількості та послідовності складів; показати залежність значення слова від порядку складів у ньому (бан-ка - ка-бан. Ку-ба - Ба-ку); навчити визначати наголошені та ненаголошені склади у словах, помічати смислову роль наголосу (за'мок - замо'к); вправляти у складанні складових схем слів та доборі слів до заданої схеми;

9)  ознайомити з твердими та м'якими приголосними звуками; навчити виконувати на слух звуковий аналіз слів, будувати звукові схеми слів із позначок або фішок відповідно до порядку  (голосний чи приголосний, твердий чи м'який приголосний).

Отже, для реалізації передбачених програмою завдань виховання дітей необхідно глибоко усвідомити науково-теоретичні засади методики навчання читання й письма, особливості сучасного підходу до організації занять з рідної мови, а саме навчання дітей-дошкільників грамоти.

Висвітлимо низку найбільш важливих для практичної діяльності вихователя питань, пов'язаних із навчанням дітей грамоти.

1. Насамперед слід розуміти психологічну суть процесів читання й письма, механізми цих видів мовленнєвої діяльності людини. Читання і письмо - це нові асоціації, які базуються на вже сформованій у дитини другій сигнальній системі, приєднуються до неї і розвивають її. Отже, основою для них слугує усне мовлення, а для навчання грамоти важливим є весь процес мовленнєвого розвитку дітей: оволодіння зв'язним мовленням, словником, виховання звукової культури мовлення, формування його граматичного ладу. Особливого значення набуває навчання дітей усвідомлювати чуже і власне мовлення, вичленовувати в ньому окремі елементи. Йдеться про усне мовлення, яким дошкільники повністю оволодівають. Але відомо, що до 3,5 років дитина ще не помічає мовлення як самостійне явище і тим більше не усвідомлює його. Користуючись мовленням, дитина усвідомлює тільки його смислову сторону, яка оформлена за допомогою мовних одиниць. Саме вони стають предметом цілеспрямованого аналізу під час навчання дитини грамоти. На думку науковців (Л. Журова, Д. Ельконін, Ф. Сохін та ін.), необхідно домогтися «розведення» звукової і смислової сторони слова, без чого неможливо оволодіти читанням і письмом.

2. Не менш важливо для вихователя глибоко усвідомлювати психологічну сутність механізмів читання й письма, які розглядаються як процеси кодування й декодування усного мовлення.

Відомо, що вся інформація, якою користуються люди у своїй діяльності, закодована. В усному мовленні таким кодом є звуки або звукові комплекси, які в нашій свідомості пов'язуються з певними значеннями. Варто в будь-якому слові замінити хоча б один звук іншим, як смисл його втрачається або змінюється. На письмі використовується буквений код, в якому букви, буквені комплекси певною мірою співвідносяться зі звуковим складом мовленого слова.

Мовець постійно здійснює перехід із одного коду на інший, тобто перекодовує звукові комплекси в букви (під час письма) або ж буквені комплекси у звукові (під час читання).

Отже, механізм читання полягає в перекодуванні друкованих або письмових знаків у смислові одиниці, в слова; письмо ж являє собою процес перекодування смислових одиниць мовлення в умовні знаки, які можуть бути написані (надруковані).

Відомий вітчизняний психолог Д. Ельконін розглядає початковий етап читання як процес відтворення звукової форми слова за його графічною будовою (моделлю). Дитина, яка вчиться читати, оперує не буквами або їх назвами, а звуковою стороною мовлення. Без правильного відтворення звукової форми слова воно не може бути зрозумілим. Тому Д. Ельконін доходить дуже важливого висновку - навчання грамоти має починатися із ознайомлення дітей із широкою мовною дійсністю ще до вивчення букв.

3. Актуальним для організації процесу навчання дошкільників грамоти є питання вибору методу. Сьогодення пропонує вихователям низку методик навчання дошкільнят грамоти, а саме: метод раннього навчання читання М. Зайцева, метод навчання грамоти Д. Ельконіна, раннє читання за методикою Овіда Декролі, навчання раннього читання за системою Глена Домана, методика навчання грамоти Д. Ельконіна - Л. Журової та ін. Науковці зазначають, що вибір методу навчання грамоти залежить від того, наскільки повно він враховує співвідношення усного та писемного мовлення, а саме звуків і букв.

Найповніше відповідає особливостям фонетичної та графічної систем української мови звуковий аналітико-синтетичний метод навчання дітей грамоти, основоположником якого був відомий вітчизняний педагог К. Ушинський. Природно, що метод удосконалювався з урахуванням досягнень психолого-педагогічної та лінгвістичної науки та передової практики, але і сьогодні він є найбільш ефективним у розв'язанні комплексу освітньо-виховних та розвивальних завдань навчання грамоти як першокласників, так і дітей дошкільного віку.

Схарактеризуємо звуковий аналітико-синтетичний метод. Навчання грамоти за цим методом носить виховуючий та розвивальний характер, забезпечуючи розумовий розвиток дитини через систему аналітико-синтетичних вправ; будується на активних спостереженнях за довкіллям; метод також передбачає опору на живе мовлення, на вже сформовані в дітей мовленнєві навички й уміння.

Основними науково-методичними засадами, на яких грунтується метод, є такі:

1) предметом читання є позначена буквами звукова будова слова; звуки мовлення є тими мовними одиницями, якими старші дошкільники і першокласники оперують на початковому етапі оволодіння грамотою;

2) початкові уявлення про мовні явища діти мають одержувати на основі активних спостережень за відповідними одиницями живого мовлення з належним усвідомленням їх істотних ознак;

3) ознайомленню дітей із буквами має передувати практичне засвоєння фонетичної системи рідної мови.

Виходячи із наукових засад звукового аналітико-синтетичного методу, предметом читання є позначена буквами звукова будова слова. Зрозуміло, що без правильного відтворення звукової форми слово не може бути зрозумілим читачеві. А для цього необхідний довгий шлях ознайомлення дітей зі звуковою дійсністю, засвоєння нею всієї звукової системи рідної мови в усному мовленні. Тому не випадково на початковому етапі навчання дітей грамоти за основу аналітичної та синтетичної роботи береться звук (буква вводиться як позначення звука після ознайомлення з ним). Зазначимо, що основою свідомого оволодіння дітьми звуковими одиницями є розвиток у них фонематичного слуху та фонематичного сприймання.

Результати спеціальних досліджень дитячого мовлення (О. Гвоздєв, Н. Швачкін, Г. Ляміна, Д. Ельконін та ін.) довели, що фонематичний слух розвивається дуже рано. Уже в 2 роки діти розрізняють всі тонкощі рідного мовлення, розуміють і реагують на слова, які різняться всього однією фонемою. Такий рівень фонематичного слуху є достатнім для повноцінного спілкування, але є недостатнім для оволодіння навичками читання й письма. Фонематичний слух має бути таким, щоб дитина могла розчленувати потік мовлення на речення, речення на слова, слова на звуки, визначати порядок звуків у слові, давати елементарну характеристику кожного звука, будувати звукові та складові моделі слів, добирати слова відповідно до запропонованих моделей. Д. Ельконін назвав ці спеціальні дії, пов'язані з аналізом звукової сторони слова, фонематичним сприйняттям.

Дії звукового аналізу не засвоюються дітьми спонтанно самі по собі, тому що такого завдання в їхній практиці мовленнєвого спілкування ніколи не поставало. Завдання оволодіти такими діями ставить дорослий, а самі дії формуються в процесі спеціально організованого навчання, під час якого діти засвоюють алгоритм звукового аналізу. А первинний фонематичний слух є передумовою більш складних його форм. Тому одним із головних завдань в навчанні дошкільників грамоти є розвиток у них фонематичного слуху, і на його основі - фонематичного сприйняття, що включає формування широкої орієнтації дітей в мовній дійсності, умінь звукового аналізу й синтезу, розвиток усвідомленого ставлення до мови й мовлення.

Наголосимо, що орієнтування дітей у звуковій формі слова є більш значущим, ніж просто підготовка до засвоєння основ грамоти. Варто прислухатися до думки Д. Ельконіна щодо ролі розкриття перед дитиною звукової дійсності мови, звукової форми слова, оскільки від цього залежить все подальше вивчення рідної мови - граматики і пов'язаної з нею орфографії.

4. Введення дітей у звукову дійсність передбачає ознайомлення їх з основними мовними одиницями. Нагадаємо, що початкові уявлення про мовні явища діти мають одержувати на основі активних спостережень за відповідними одиницями живого мовлення з належним усвідомленням їх істотних ознак. При цьому вихователі мають взяти до уваги особливості української фонетики й графіки. Цілком зрозуміло, що без глибокої лінгвістичної підготовки вихователь не зможе сформувати в дітей елементарні, але наукові уявлення про основні мовні одиниці: речення, слово, склад, звук.

Спостереження за практикою навчання дошкільників грамоти переконливо свідчать, що найбільше помилок припускаються вихователі на етапі ознайомлення дітей з фонетико-графічною системою рідної мови. Так, непоодинокими є випадки ототожнювання звука й букви, привертання уваги дітей до неістотних ознак фонем, формування хибного погляду на співвідношення звуків і букв тощо.

На заняттях з навчання грамоти в сучасному ДНЗ вихователь має вільно оперувати такими лінгвістичними знаннями в галузі фонетики і графіки української мови.

У нашій мові існує 38 фонетичних одиниць. Фонеми - це основні звуки мовлення, за допомогою яких розрізняються слова (дім - дим, руки - ріки) та їх форми (брат, брата, брату). За акустичними властивостями звуки мови поділяються на голосні (їх в українській мові 6 - [а], [о], [у], [е], [и], [і]) та приголосні (їх 32). Голосні та приголосні звуки розрізняються своїми функціями (голосні утворюють склад, а приголосні тільки входять до складу) і способом творення. Голосні утворюються видихуванням повітря, що вільно проходить крізь ротову порожнину (ротовідкриваючі); основою їх є голос. Під час вимовляння приголосних повітряний потік зустрічає перешкоди внаслідок повного або часткового змикання органів мовлення (рото-закриваючі). Саме за цими ознаками педагог навчає дітей розрізняти голосні й приголосні звуки.

Голосні звуки бувають наголошеними і ненаголошеними, а приголосні - твердими й м'якими. Букви бувають великі й малі, друковані й рукописні. Неправомірними тому є словосполучення «голосні, приголосні букви», «тверді (м'які) букви». Правильно з точки зору лінгвістики вживати словосполучення «буква на позначення голосного звука», «буква на позначення приголосного звука», або «буква голосного», «буква приголосного звука».

32 приголосних звуки поділяються на тверді та м'які звуки. Наголосимо, звуки [л] - [л'], [д] - [д'], [з] - [з'] тощо існують як самостійні звуки, хоча нерідко в методичних посібниках автори зазначають, що це один і той же самий звук, який в одному слові вимовляється твердо, в іншому - м'яко.

В українській мові м'якими можуть бути тільки звуки, що вимовляються за допомогою зубів та переднього кінчика язика: [д'], [з'], [й], [л'], [н'], [р'], [с'], [т'], [ц'], [дз']. Є злиття ля, ня, ся, зя, ця, але немає бя, мя, вя, фя, кя.

Слід пам'ятати, що на початковому етапі навчання грамоти до м'яких приголосних звуків відносять не тільки [д'], [з'], [й], [л'], [н'], [р'], [с'], [т'], [ц'], [дз'], а й усі інші приголосні звуки, які знаходяться в позиції перед голосним [і], наприклад у словах: півень, жінка, шість, білочка, кінь тощо.

У період навчання грамоти діти одержують тільки практичне уявлення про твердість-м'якість приголосних.

Початкові фонетичні уявлення формуються у старших дошкільників на практичній основі, шляхом організації спостережень за мовними явищами. Так, дошкільники розпізнають голосні і приголосні звуки за такими ознаками;

а) спосіб вимови (наявність чи відсутність перешкод у ротовій порожнині);

б) здатність утворювати склад.

Одночасно діти вивчають твердий і м'який приголосні звуки. При цьому застосовуються такі прийоми, як сприймання звуків у словах і окремо на слух (син - синь), виділення звуків у словах, зіставлення твердого і м'якого звуків, спостереження за артикуляцією, самостійний добір слів із твердим та м'яким приголосними звуками.

5. Оскільки в українській мові звуковий зміст літери виявляється лише в поєднанні з іншими літерами, то побуквене читання постійно призводило б до помилок у читанні. Тому в сучасній методиці навчання грамоти прийнято принцип складового (позиційного) читання. Із самого початку роботи над технікою читання діти орієнтуються на відкритий склад як на одиницю читання.

Тому велике значення для вирішення методичних питань навчання дітей грамоти має складоподіл. Склад з точки зору творення являє собою декілька звуків (або один звук), які вимовляються одним поштовхом видихуваного повітря. Основним звуком у кожному складі є голосний, саме він утворює склад. Тому голосні звуки і називають складотворчими. У сучасній українській мові є склади лише з одного голосного (о-се-ля), але найчастіше складом є сполучення голосного з одним приголосним (по-ле), з двома приголосними (кни-га, зо-шит), з трьома й чотирма приголосними звуками (е-ле-ктри-чний, ше-фство) та ін.

Типи складів розрізняють за початковими та кінцевими звуками: відкритий склад закінчується голосним звуком (ви-гра-ти): закритий склад закінчується приголосним звуком (рік, най-мен-ший). Найпростішими складами є ті, що утворені з одного голосного або із сполучення (злиття) приголосного з голосним, наприклад: о-ко, дже-ре-ло. Поділ таких слів на склади не становить для ді тей жодних труднощів

При поділі слів зі збігом приголосних звуків на склади слід керуватися оснонною особливістю українського складоподілу - тяжінням до відкритого складу: при збігу приголосних межа між складами проходить після голосного перед приголосним (рі-чка, ка-стру-ля, ли-сто-чки тощо). Відповідно до цього більшість складів у словах української мови відкриті. Саме такий підхід до складоподілу потрібно виробляти у дітей.

6. Успіх навчання дошкільників грамоти значною мірою залежить від уміння вихователя організувати заняття, структурувати його, методично правильно провести. У старшій групі заняття з навчання грамоти проводяться один раз на тиждень, їхня тривалість - 25-30 хвилин. На заняттях дітям пропонується як новий матеріал, так і матеріал для повторення та закріплення раніш шевоєних знань та умінь.

При підготовці й проведенні занять з навчання грамоти вихователеві необхідно дотримуватися низки відомих дидактичних принципів. Основні з них: науковості, доступності, систематичності, наочності, свідомості й активності засвоєння знань дітьми, індивідуальногоного підходу до них тощо. Слід зазначити, що в методиці навчання дітей грамоти деякі традиційні принципи починають трактуватися по-іншому. Наприклад, добре відомий принцип науковості, незважаючи на вік дітей, їм повідомляють елементарні, але дог шкірні відомості про одиниці мовної системи. Отже, такі пояснення вихователя, як «Звук [о] голосний, тому що його можна співати, тягнути» є помилковими з точки зору сучасної фонетичної науки і свідчить про грубе порушення зазначеного дидактичного принципу. Хибними є методичні прийоми поділу слів на склади, під час яких діти плескають у долоні, відкладають лічильні палички, рухами руки показують виділені склади та ін. Замість них на заняттях мають запроваджуватися такі методичні прийоми, як підкладання руки під підборіддя, розташування долоні руки перед ротом оскільки саме вони є такими, які базуються на врахуванні істотних ознак складу як мовної одиниці.

Будь-яке заняття в дошкільному закладі не можна уявити без використання наочності. Цей принцип під час навчання грамоти, вимагає того, щоб до пізнавальної діяльності дитини було залучено низку аналізаторів, насамперед слухомовленнєвого. Робота цього аналізатора активізується під час розвитку фонематичного слуху дітей, навчання їх звукового аналізу, ознайомлення зі звуками мовлення, реченням, словом і складом. Вивчення звуків та їх характеристики, формування в дітей уявлень про особливості речення, слова, складу, навчання їх правильно інтонувати речення відбувається більш успішно, якщо діяльність слухового аналізатора доповнюється рухами артикуляційних органів - вимовлянням.

Розв'язанню певних дидактичних завдань сприяє зоровий аналізатор. Зором дитина сприймає не самі елементи усного мовлення, а символи, які його відображають. Так, речення або слово схематично показують смужками різної довжини, звук і звукову структуру слова — фішками і схемами, які складаються із трьох-чотирьох клітинок тощо. Зорове сприйняття такої наочності, а також дії з нею дозволяють дитині спочатку «побачити» елементи мови, а потім свідомо оперувати ними.

На заняттях з навчання грамоти педагог використовує засоби наочності не тільки і не стільки з метою ілюстрування, а частіше як засіб фіксації ознак мовних одиниць, явищ, їх зв'язків і відношень. Наочність у навчанні грамоти - це показ дітям елементів усного мовлення. Педагог демонструє наголошений (ненаголошений) склад, твердість (м'якість) приголосного, наявність (відсутність) того чи іншого звука у слові тощо. А тому наочністю може слугувати і мовлення педагога, і мовлення дітей, дидактичні оповідання, казки, вірші тощо. Мовна наочність не виключає використання ілюстративної, образотворчої (репродукції, картинки, схеми), а також предметної (іграшки, фішки, палички, смужки тощо) наочності.

Дбаючи про успішність подальшого навчання грамоти дитини в початковій школі, вихователь має дотримуватися загальних дидактичних вимог, які забезпечать цілеспрямованість кожного заняття з навчання грамоти, організаційну завершеність, методичну вправність і результативність.

Слушні думки дидакта, професора О.Савченко щодо вимог до сучасного уроку в 1 класі, можуть будуть враховані і в навчанні старших дошкільників:

1) на уроці (занятті в старшій групі ДНЗ) вчитель (вихователь) обов'язково має повідомити дітям, що вони будуть робити і для чого, а потім після оцінювання, що і як робили. Професор О.Савченко вважає, що для забезпечення цілеспрямованості уроку насамперед треба правильно визначити його цілі. Не менш важливим, на її думку, є активізувати увагу дітей на початку уроку, запропонувавши їм зоровий план його проведення. Цим же планом можна скористатися як зоровою опорою, підбиваючи підсумки заняття;

2) завдання й запитання формулюються педагогом конкретно і короткими фразами. Важливу роль у роботі над новим навчальним матеріалом відіграють наслідувальні дії дошкільників і першокласників. Отже, коли діти засвоюють новий спосіб дії, найкраще показати зразок її виконання. Наприклад, «Слово вимовляється так ...», «Вимовте цей звук разом зі мною».

На заняттях з навчання грамоти переважають колективні форми роботи, однак діти можуть працювати індивідуально у співробітництві з педагогом, самостійно індивідуально з роздавальним матеріалом. Широко застосовується на заняттях групова форма організації навчальної діяльності дітей, коли вони об'єднуються в пари або групи по четверо. Цінний досвід навчання дітей працювати в групах описано авторами технології розвивального навчання Д.Ельконіним і В.Давидовим. Вони вважають, що для групового виконання можна запропонувати завдання на складання речень або слів за поданою схемою, поширення речення або закінчення розпочатого педагогом речення тощо.

Упродовж уроку (заняття) необхідно кілька разів змінювати види діяльності дітей. Завдяки цьому він стає динамічнішим, увага дітей більш стійкою. Крім того, чергування видів діяльності є надійним засобом запобігання перевтомлюваності дітей.

Наочні посібники, дидактичний матеріал, ігрові завдання мають використовуватися в такій мірі, щоб допомогти педагогам досягти навчальної мети, а саме навчання зробити більш доступним і цікавим для дітей.

Плануючи роботу на заняття з навчання грамоти, необхідно враховувати рівень підготовленості і реальні можливості як усіх дітей, так і кожної дитини окремо.

Педагогові слід підтримувати навіть найменші успіхи дітей в оволодінні грамотою. Однак надмірне вживання таких висловів, як «Молодець!», «Чудово!» та ін., на думку проф. О.Савченко, крім короткочасного емоційного впливу на дитину, не має стимулюючого значення. Натомість необхідно давати розгорнуті оціночні судження, які містять конкретні поради щодо усунення недоліків, подолання труднощів; зіставляти дитячі роботи; влаштовувати в кінці заняття виставку кращих робіт; залучати дітей до оцінювання виконання завдання товаришами. Найголовніше те, щоб оціночні судження педагога були вмотивованими і зрозумілими дітям.

7. Характеризуючи зміст, структуру і методику занять з навчання грамоти, хочемо застерегти вихователів від науково необгрунтованого механічного об'єднання занять з навчання грамоти із заняттями з виховання звукової культури мовлення. Таке об'єднання не дозволяє максимально повно реалізувати специфічні завдання цих двох типів занять, перевантажує їх зміст, робить непрозорою структуру. Не зважаючи на близькість окремих цілей цих занять (наприклад, розвиток фонематичного слуху), спільність методів і прийомів тощо, кожне з них має будуватись і проводитись своєрідно. Так, на заняттях з навчання грамоти посиленої уваги потребує робота з формування у дошкільників уявлень про мовні одиниці (речення, слово, склад, звук) та на їх основі анапітико-синтетичних умінь.

Мають місце і непоодинокі спроби окремих методистів, а услід за ними і вихователів, доповнити зміст занять з навчання грамоти ознайомленням дошкільників із буквами і навчанням їх читати. Слід зазначити, що це є завищенням вимог чинних програм, отже, є неприпустимим. Уся робота з оволодіння навичкою читати має організовуватися виключно в індивідуальному порядку. Таке заняття за змістом, структурою і методикою нагадуватиме урок читання в букварний період у першому класі.

8. Звертаємо увагу вихователів на необхідність правильного формулювання дидактичних цілей занять з навчання грамоти. Насамперед слід чітко уявляти кінцевий результат цього заняття, а саме: якими знаннями мають оволодіти дошкільнята про мовні одиниці, які вміння в них будуть вироблені на основі цих знань.

Підсумовуючи сказане, зазначимо, що успіх організації навчання дітей п'яти-шести років грамоти залежить від того, наскільки педагог досконало володіє сучасною технологією навчання дітей грамоти, лінгвістичними знаннями, як він ураховує вимоги сучасної психолого-педагогічної науки до організації навчально-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі.

Куточок природи у дошкільному закладі

Загальновідомо, що безпосереднє спілкування дошкільників з природою сприяє їх усебічному гармонійному розвитку. Однією з умов, що дає змогу дітям постійно спілкуватися та взаємодіяти з окремими об'єктами природи, є організація у приміщеннях груп дошкільного закладу куточків природи

Видатний чеський педагог Ян Амос Коменський вважав, що специфічним принципом відбору знань про природу для малюків є принцип енциклопедичності. Пізніше його не менш видатний колега Костянтин Ушинський писав, що у дошкільників необхідно формувати досить широке коло знань про неживу природу, рослинний, тваринний світ, працю людей у природі.

Зміст ознайомлення дошкільників з природою

Сьогодні такий підхід залишається актуальним. Провідними принципами формування змісту ознайомлення дошкільників з природою є науковість та системність. Тому зміст ознайомлення дошкільників з природою містить широке коло знань, зокрема про:

1) природні матеріали (елементи геології);

2) метеорологічні явища (елементи метеорології);

3) сезонні зміни у природі (елементи фенології);

4) різноманітність рослин, їхню будову (елементи ботаніки).

—————

Назад


Національна гаряча лінія
Національна дитяча гаряча лінія

Контакт

Сумський санаторний ДНЗ №24 "Оленка"

40009, Україна, м. Суми,
вул. Пушкіна, 49А


(0542) 61-13-33


Оголошення

Перенесення робочих днів у 2018 році

20.02.2018 10:31
Шановні батьки! Інформація до Вашої уваги! Переносяться робочі дні з:  п’ятниці 9 березня на суботу 03 березня; понеділка 30 квітня на суботу 05 травня; п’ятниці 29 червня на суботу 23 червня; понеділка 24 грудня на суботу 22 грудня; понеділка 31 грудня на суботу 29...

—————

Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації 0 800 500 335 або 386 (з мобільного). Працює: понеділок – п’ятниця з 10:00 до 18:00

01.03.2017 12:50

—————

Національна дитяча «гаряча лінія» 0 800 500 225 або 772 (з мобільного). Працює: понеділок – п’ятниця з 10:00 до 18:00

01.03.2017 12:48

—————


счетчик посещений