Педагог - цілитель дитячих душ - Іващенко С.М., вихователь-методист

06.12.2016 16:24

Пошук шляхів гуманізації освіти завжди пов'язаний з переосмисленням і перетворенням відносин людини і світу. Нині ця тенденція актуалізується у зв'язку з подіями в Україні. Звісно, розв'язання проблем виховання за нинішніх умов вимагає багатоаспектного аналізу, широкого обговорення, осмислення. Однак те, що громадянський і професійний обов'язок кожного педагога — захист дитинства, формування у дошкільнят гуманістичних цінностей і адекватного сприйняття дійсності, є незаперечним. Допомогти у реалізації цих завдань можуть ідеї видатного українського педагога-гуманіста Василя Сухомлинського. 

 

ЛЮДИНА - НАЙВИЩА ЦІННІСТЬ

Гуманізація дошкільної освіти — важливе завдання, визначене Законом України "Про дошкільну освіту", над реалізацією якого працюємо вже десяток років. Проте наразі, зважаючи на ситуацію в країні, питання гуманізації освітнього простору, формування у дітей сприйняття людини і людського життя як найвищої цінності, виховання в них високої духовності й толерантності — набувають особливої ваги й актуальності.

Варто визнати, що тривалий час педагогіка недооцінювала значення духовного життя дошкільника, спрямовуючи основну увагу на пошук способів "призвичаєння" дитини до норм і правил суспільної моралі. Нині пріоритетним для освіти стало плекання кращих якостей особистості, і в педагогіці утвердився особистісно орієнтований підхід до навчання і виховання, згідно з яким знання, вміння і навички є засобами освіти, а метою — розвиток особистості дитини.

З позицій гуманістичного підходу в освіті особистість вихованця розглядається у взаємодії з навколишнім світом. Сьогодні велике значення надається формуванню в дитини цілісного уявлення про світ і про себе як його частину, інтегрованого знання про людину, а також освоєнню нею прийомів роботи над собою шляхом накопичення досвіду самопізнання, самовдосконалення, самовиховання, визначення орієнтирів і способів розв'язання життєвих завдань, забезпеченню підґрунтя для здійснення нею в життєвих ситуаціях вибору на користь добра    (О. Савченко, В Сухомлинський, О. Сухомлинська та ін.). Характеризуючи виховання як багатовимірний цілісний процес, дослідники наголошують, що нині пріоритетною є гуманістична інтегративна властивість виховання, яка найбільше відповідає його сутності. Адже виховання — це не прямий вплив на особистість, а соціальна взаємодія з нею різних суб'єктів — конкретних людей, найближчого оточення, колективів, суспільних груп, і виховний ефект суб'єкт-суб'єктної взаємодії визначається тим, наскільки її учасники здатні усвідомлювали себе особистостями і відповідно діяти.

"Я стояв і стоятиму на тому, що найстрашніше зло, 

яке загрожує юній душі — якщо з ним не боротися і 

не попереджати його добром, — це байдужість до людини".

В. Сухомлинський

 

Гуманістична парадигма освіти передбачає множинність вражень, думок, цінностей, смислів, що можливо лише за умови здійснення освітнього процесу навчального закладу в соціокультурному просторі.

Це дає особистості можливість розвивати свій інтелектуальний і духовний потенціал у процесі гуманістично орієнтованої взаємодії у соціально-освітньому середовищі. Тому очевидна необхідність формування у педагогів потреби і здатності визначати й коригувати освітні завдання за активної участі всіх дорослих і дітей, що є учасниками педагогічної взаємодії. Такий підхід до формування цілей дає вихователю можливість створити власну модель діяльності, засновану на особистісному підході до дитини.

Допомогти в реалізації гуманістичної функції освіти можуть ідеї видатного українського педагога Василя Олександровича Сухомлинського, якому вдалося створити справді гуманістичну виховну систему, побудовану на засадах ціннісної взаємодії педагога й дитини.

У структурі гуманістичних цінностей учений виокремлює кілька рівнів: перший — життя, Всесвіт, Земля, природа; другий — людина, людство, народ, сім'я, колектив; третій — людяність, благородство, доброта, честь, гідність. Засвоюючи цінності космічного масштабу, дитина поступово розвиває у собі ті якості, через які ці цінності проявлятимуться в ній самій. Завважмо: всі названі рівні мають поєднуватися у виховному процесі завдяки професійній майстерності та гуманістичній особистісній позиції вихователя.

Наскрізною ниткою через усе виховання, на думку видатного педагога, має проходити любов до людини: "По суті, виховання є тривалою багаторічною підготовкою маленької людини до усвідомлення істини: людина — найвища цінність".

Маємо докласти всіх зусиль, аби утвердити у свідомості сучасних дошкільнят ставлення до людини як до найвищої цінності, попри те, що вони щодня чують про смерть і вбивства (а дехто бачить).

 

ПЕДАГОГ МАЄ БУТИ ДРУГОМ ДИТИНИ

Виховання В.Сухомлинський трактує як ціннісну гуманістичну взаємодію педагога і вихованця найвищою метою якої є формування людини, здатної відчути в собі людину. Справжня любов до вихованців, вважав видатний педагог, проявляється у прагненні вихователя дати їм те, що є цінним для нього самого. А це вимагає особистісного зростання як вихованців, так і вихователя.

Проникнення у внутрішній світ дитини, розуміння і визнання її індивідуальних особливостей можливі за умови, коли між педагогом і вихованцем встановлюються справжні дружні взаємини. В.Сухомлинський писав: "Я вважаю одним з найважливіших принципів виховання взаємну довіру педагога і дитини... Десятиліття роботи у школі переконали мене у тому, що абсолютно нормальне виховання [...] — це виховання без покарань, без окрику, без погроз, без підвищення голосу. Хочу зробити застереження, щоб запобігти непорозумінню: не просто виховання без покарань, а виховання без потреби у покараннях...".

На гуманістичних засадах, на думку В.Сухомлинського, засноване і поняття "виховуваності" як риси дитини, похідної від здатності педагога відчувати й розуміти її душевний стан: "Те, що я називаю виховуваністю, є відповіддю на наше вміння розуміти її (дитини) душевний стан". Справжнє виховання має базуватися на здатності дитини "бути виховуваною". Для цього потрібно, щоб моральні норми не були для неї "мертвим вантажем", а визнавалися й активно проявлялися в її діях та вчинках. Сприйнятливість до виховного впливу пов'язана з життєрадісним світосприйняттям: "Якщо ваша дитина дивиться на світ життєрадісними очима, якщо кожне явище навколишнього життя повертається до неї боком, осяяним красою, тонкістю, ніжністю... — вона легше піддається вихованню". З радості буття виростає не просто оптимістичне світовідчуття, а й здатність оцінювати явища навколишнього світу, активне ставлення до того, що відбувається довкола.

 

ДОПОМОГТИ СТАТИ НА ШЛЯХ ДОБРА

У праці "Серце віддаю дітям" В.Сухомлинський попереджає: "Якщо добрі почуття не виховані в дитинстві, то їх вже ніколи не виховаєш, тому що справжня людяність утверджується в душі разом з пізнанням перших важливих істин...". Зазначимо: перші уроки "школи виховання добрих почуттів" діти засвоюють на підсвідомому півні у сім'ї, а свідомо — під впливом педагога, який допомагає втілити перші уявлення малюків про належну поведінку в їхніх учинках, створюючи умови для набуття ними особистісного досвіду гуманності.

Найкращий спосіб допомогти дитині подолати негативні прояви, стати на шлях добра — не ототожнювати її з негідними вчинками, а звертатися "до голосу краси людської, яка в дитині обов'язково є". Дитину потрібно вчити виокремлювати суттєві ознаки морального вчинку, узагальнено осмислювати наслідки дій кожного у конкретній ситуації для всіх учасників взаємодії.

Центральним у світогляді, поряд з пев­ним ставленням до життя, є уявлення про те, як людина має жити і взаємодіяти з ін­шими. Усвідомлення цінності життя перед­бачає повагу до гідності особистості, її сво­боди, толерантність, милосердя.

Майстерність вихователя проявляється у доцільності й адекватності апелювання до почуттів і досвіду дітей, тактовності та делікатності б обговоренні питань, що їх хвилюють, в умінні ненав'язливо допомогти їм усвідомити те, що відбувається. Основа довіри малюка до світу дорослих — справедливість вихователя, його ставлення, засноване на тонкому розумінні внутрішнього світу кожної дитини, стверджує В.Сухомлинський. Щоб підтримати вихованця, педагог має відчувати дитину в собі, розвивати здатність до розуміння своїх підопічних і всього, що з ними відбувається, мудро ставитися до їхніх вчинків, вірити, що малюк помиляється, а не порушує встановлені правила навмисне, захищати його, не думати про нього погано, несправедливо, і найголовніше — не ламати індивідуальність дитини, а коригувати і спрямовувати її розвиток, пам'ятаючи, що вона перебуває у стані самопізнання, самоствердження, самовиховання.

У поняття "гуманістична особистісна професійна позиція" ми включаємо систему ціннісних гуманістичних ставлень педагога до дітей, до педагогічної діяльності, до самого себе. Для повноцінного розвитку дитини необхідні її позитивне ставлення до себе, відчуття цінності свого "Я", віра у власні сили й можливості, що зумовлюються ставленням дорослих, прийняттям ними її особистості.

 

ВНУТРІШНІЙ СВІТ

Усі складові діяльності вихователя В.Сухомлинський розглядає крізь призму універсальної системи гуманізму. У книзі "Сто порад учителеві" педагог переконливо стверджує: "Учительська професія — це людинознавство, постійне проникнення в складний духовний світ людини, що ніколи не припиняється".

Уміння глибоко відчувати духовний світ вихованців учений-гуманіст визначає як найголовнішу рису педагогічної культури. Педагог має приділити вихованцеві стільки уваги й душевних сил, скільки потрібно для того, аби дитина відчула, що вихователеві вона не байдужа. Показовим є трактування В.Сухомлинським педагогічної справедливості як основи довіри вихователя до дитини: немає абстрактної справедливості поза індивідуальністю; щоб бути справедливим, треба до тонкощів знати духовний світ кожної дитини.

Для розвитку педагогічної емпатії видатний педагог радить своїм колегам згадувати влас­не дитинство, вчитися співпереживати вихован­цям. Виховання почуттів вихователя є сутністю педагогічної культури. Справедливість, сердеч­ність, доброта, душевність — це основа профе­сійної роботи педагога.

Лейтмотивом гуманістичного вчення В. Сухо­млинського можна вважати слова з його пра­ці "Як виховати справжню людину": "Моральна свобода — велике людське багатство... Але це багатство стає благом, якщо людина усвідом­лює себе частиною колективу, суспільства, народу, розуміє спільні для всіх людей інтер­еси й потреби, підкоряється власному почуттю обов'язку і на основі власного розсуду, влас­ного бажання, власної волі чинить так, як вва­жає за потрібне колектив, суспільство, народ". Основа такого ставлення — почуття вдячнос­ті людям, а осердям моральної вихованості є готовність робити людям добро за велінням власної совісті.

Наші діти є частиною українського народу. Вони відчувають причетність до його боротьби за свою державність, свободу і гідність, беруть участь у вшануванні героїв. Маємо підтриму­вати у них розуміння своєї приналежності до рідного народу, доступно пояснювати події, що відбуваються в країні, спонукати до прояву спів­чуття, милосердя.

Отже, гуманізація освіти передбачає но­вий тип професійного мислення і поведінки педагога, заснований на особистісно-гуманістичних цінностях. Гуманістичний світогляд педагога ґрунтується на переконаності в по­зитивності людської сутності, що закладена у формі потенціалу і спрямована на самоактуалізацію. На особистісному рівні сутнісний компонент гуманістичного світогляду проявляється у прагненні педагога до самоактуалізації, на професійному — у ставленні до дітей (так само, як і до інших учасників педагогічної взаємодії) як до суверенних цілеспрямованих суб'єктів особистісного самоздійснення (І. Бех).

 

ПЕДАГОГ - ЦІЛИТЕЛЬ ДИТЯЧИХ ДУШ

У педагогіці В. Сухомлинського втілився гуманістичний ідеал гармонії права і обов'язку як необхідної умови свободи й щастя людини. Відтак гуманність виховання пов'язана зі збереженням щастя, на яке має право дитина. Високу місію педагога В.Сухомлинський вбачає у тому, щоб бути творцем дитячого щастя, цілителем дитячих душ. Адже вся складність і "дивовижна розкіш, усі тривоги, болі та прикрощі, муки і торжество виховання в тому й полягають, щоб у серці дитини поселилися радість і щастя". Серед причин нещасливості дитини він відзначає неблагополуччя в сім'ї, незадовільний статус малюка в колективі однолітків, неуспішність у навчанні. Тому серед завдань гуманістичного виховання педагог називає блокування чинників, що породжують у дітей переживання своїх відносин зі світом як нещасливих.

Нині чи не вперше не лише у своїй педагогічній практиці, а й у житті загалом стикаємося з тим, що чимало наших дітей стали свідками збройного конфлікту — обстрілів житлових будинків, руйнування міст і сіл, тяжких поранень, насильницьких смертей — не на екрані, а в реальному житті. Запобігання наслідкам психотравм у дітей — проблема медична, психологічна і водночас педагогічна.

Педагог обов'язково має помічати прояви психічної травматизації дітей, які можна коригувати педагогічними засобами.

Про внутрішню тривогу і навіть паніку може свідчити те, що дитина починає поводитись як молодша за віком (таким чином вона підсвідомо домагається більшої уваги і підтримки педагога). Неможливо закликати дитину до дорослішання на словах — слід виконати низку дій, щоб зняти або хоча б зменшити напруження.

Стане у пригоді проста "хитрість": давши малюкові щось маленьке — машинку, лялечку, іграшкове звірятко тощо — і попросивши попіклуватися про іграшку, ви допоможете йому відчути себе "більшим", "старшим". Корисні в цьому випадку й заняття у "живому" куточку. Тривожність знижують також вправи з руками, як-от обмальовування долоньок, ігри з пальчиками, ручна праця.

Часто наслідком пережитого травматичного досвіду стає порушення довіри до світу. Для його подолання цінними є імітаційні та медитативні ігри "в дерева", "у квіти", "у вітер" зі зверненням особливої уваги на фіксацію "рослини" на землі за допомогою "коріння".

Досвідченим педагогам відомо, що дитина намагається окреслити свій особистий простір, особливо у тих ситуаціях, які викликають у неї занепокоєння, тривогу, страх. Щоб первинний страх не перейшов у вторинний (страх самого страху, очікування пришвидшеного серцебиття тощо), варто пояснити дитині: страху не треба соромитися, його необхідно виражати. Наприклад, можна запропонувати їй намалювати те, що викликає страх. Коли малюнок завершений, дитину слід похвалити і, якщо вона не проти, попросити розповісти про те, що зображено на малюнку, після чого запропонувати зім'яти або порвати його.

Можна обійтися і без малювання — просто дати дитині аркуш паперу темного кольору, запропонувати уявити, що її страх у цьому аркуші, зім'яти і покласти його в "сейф" (виготовлену з допомогою вихователя коробку для негативних спогадів), "ключ" від якого має зберігатися або в неї, або у вихователя (на розсуд малюка).

Відчуття меж особистого простору, який не­обхідний дитині, але порушується під впливом паніки у критичних ситуаціях, можна коригувати за допомогою створення своєрідних "прихист­ків" — окреслення власної безпечної зони у грі, створення уявного чи іграшкового будиночка для ляльки, де вона житиме разом з дитиною, тощо.

Важливий засіб закріплення спокійного стану дитини — художня діяльність (малювання, ліплен­ня, аплікація), ручна праця, виготовлення ляльок, поробок з природного матеріалу тощо.

Пам'ятаймо: запорука гармонійного розвитку дитини, її душевного спокою і радісного світо­сприйняття — постійне відчуття гуманістичної налаштованості вихователя, його підтримки й розуміння.

Гуманізм виховується щодня, щохвилини — вчинками, виразом обличчя, словами, рухами, жестами... Якщо ми спробуємо підмінити таке виховання самими лише "правильними" словами, діти одразу відчують фальш. Чи можна виростити гуманістів, показуючи приклад лицемірства? Тож гуманізм має стати правилом життя для кожного з нас. Це той ґрунт, з якого виростає гуманізм наших вихованців.

 

—————

Назад


Національна гаряча лінія
Національна дитяча гаряча лінія

Контакт

Сумський санаторний ДНЗ №24 "Оленка"

40009, Україна, м. Суми,
вул. Пушкіна, 49А


(0542) 61-13-33


Оголошення

Перенесення робочих днів у 2018 році

20.02.2018 10:31
Шановні батьки! Інформація до Вашої уваги! Переносяться робочі дні з:  п’ятниці 9 березня на суботу 03 березня; понеділка 30 квітня на суботу 05 травня; п’ятниці 29 червня на суботу 23 червня; понеділка 24 грудня на суботу 22 грудня; понеділка 31 грудня на суботу 29...

—————

Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації 0 800 500 335 або 386 (з мобільного). Працює: понеділок – п’ятниця з 10:00 до 18:00

01.03.2017 12:50

—————

Національна дитяча «гаряча лінія» 0 800 500 225 або 772 (з мобільного). Працює: понеділок – п’ятниця з 10:00 до 18:00

01.03.2017 12:48

—————


счетчик посещений