Лист - звернення дитини до батьків: «Я вже дошкільник!»
Я хочу попередити вас, що під час адаптації до дитячого садка у мене можуть виникнути труднощі. Причин для цього багато: зміна умов життя, відсутність рідних людей, присутність незнайомих дорослих, велика кількість дітей, новий розпорядок дня тощо. На все це я можу дуже емоційно реагувати. Важко прийдеться і моїм вихователькам та їх помічникам. Але я знаю, що вони гарні та завжди прийдуть мені на допомогу. А ще в дитячому садку «Оленка» є практичний психолог, який допомагає вихователям забезпечити психологічний комфорт дітей у групі.
Важливо, щоб між вами, мої батьки, та працівниками дитячого садка існувала взаємодія та взаєморозуміння. Намагайтесь приблизити мій режим до режиму дитячого садка, вчить мене бути самостійним.
А ще я хочу брати із собою в дитячий садок свою улюблену іграшку. Це забезпечить мені психологічний комфорт.
Я так хочу в дитячий садок! Там я не буду сидіти без діла. Мене навчать ліпити, робити аплікації, малювати, конструювати, співати, танцювати. Я буду доглядати за рослинами, грати, дивитись картинки, слухати казки.
Я знаю, мене там чекають та будуть раді зустрічі зі мною!
Як полегшити адаптацію дитини в садочку:
- Розкажіть дитині про встановлений розпорядок дня в дитячому садочку: про те, в який час вони будуть обідати, спати, куди будуть складати свої речі, коли будуть ходити на прогулянку. Якщо дитина буде заздалегідь знати, що до чого, вона буде впевніте себе почувати.
- Дитині буде легше в новому колективі дітей, якщо вона раніше активно спілкувалася з однолітками.
- Пам'ятайте, що адаптація до нових життєвих умов потребує великих затрат психічної енергії, що веде до стресу: наберіться терпіння і не кричіть на дитину, коли вона плаче, капризує, і навіть, топає ногами, відмовляється йти до дитячого садка.
- Знайомте малюка з дитячим садком, який він буде відвідувати - погуляйте разом по території, завітайте до групи, познайомтесь з майбутньою вихователькою. Намагайтесь поступово формувати у малюка навики самообслуговування. Якщо дитина звикла, що за нього все робить мама, йому буде складніше адаптуватися.
- Намагайтеся заздалегідь наблизити режим малюка до режиму дошкільного закладу (підйом, денний сон, прогулянка тощо).
- Якщо дитина з якоїсь причини не їсть ту чи іншу страву, заздалегідь повідомте про це вихователя. Якщо малюк постійно плаче під час прощання з мамою, це не обов'язково говорить про те, що адаптація триває важко.
- Якщо малюк швидко заспокоюється і заходить до групи, коли мама пішла, то все в порядку. Якщо ж він день за днем сумно сидить у куточку, відмовляється від спілкування і дивиться у вікно, дитині необхідна допомога. Ввечері розпитуйте дитину про те, як він провів день: з ким він подружився, в які ігри грав, що він їв. Заохочуйте його спілкуватися з друзями.
- Запропонуйте йому брати в садочок м'яку іграшку - тоді частинка дому буде завжди поряд з ним.
- Обов'язково щоденно говоріть малюку, коли ви його заберете. Намагайтесь додержуватись обіцянки - якщо малюк буде знати, коли його заберуть, йому буде спокійніше.
- Ніколи не лякайте дитину дитячим садком. В цьому випадку дошкільний заклад буде асоціюватись в нього з небезпекою та покаранням.
Як полегшити прощання з дитиною
Якщо Ваша дитина все ще насилу розлучається з Вами вранці і відчуває негативні емоції, пропонуємо декілька порад, які допоможуть найбільш безболісно залишати малюка вранці в групі:
Скажіть дитині упевненим і доброзичливим тоном, що Вам пора йти. Поцілуйте її, немов нічого не відбувається, і йдіть не затримуючись. Продемонструйте свою впевненість у вихователі, звернувшись до нього з такими, наприклад, словами: «Бачу, у Вас сьогодні очікується веселий день». Скажіть дитині, як вона може визначити час, коли Ви повинні за нею прийти (наприклад, відразу після обіду), і будьте точними. Попрощавшись, йдіть не обертаючись! Залучіть до походу в садочок інших членів родини.
Розвиваємо у дитини здатність відпускати:
Весело і часто грайте «в хованки» (один ховає іграшку, а інший шукає або малюк ховається, дорослий його шукає, а потім навпаки). Ця гра - не забава. Це цілком серйозний тренінг здатності бути на самоті, чекати і зустрічати.
Якщо дитина кудись пішла, не відразу треба бігти за нею дивитися, що робить, а витримати паузу, дати можливість їй хоч трошки побути самій і показати, що ВИ не боїтеся залишитися без неї.
Виходячи щоразу на хвилинку з кімнати, треба казати: «Я піду візьму... (чи зроблю...) і знову прийду до тебе. Ти почекаєш мене тут. І я прийду до тебе» - нехай навчиться витримувати хоча б кілька секунд, і тільки потім збільшуйте час своєї відсутності.