Консультація "Педагогічне спілкування з батьками" - Горошко А.В., завідувач ЗДО № 24

18.09.2018 10:50

Основою педагогічної взаємодії є спілкування, адже саме спілкування є і найважливішою умовою, і засобом розвитку особистості. Одним з видів педагогічної взаємодії є спілкування педагога з батьками вихованців, головна мета якого — побудувати партнерські стосунки та забезпечити психолого-педагогічний супровід сімейного виховання. Щоб досягти цієї мети, потрібно майстерно володіти ефективними технологіями спілкування

Технології педагогічного спілкування з батьками

Нині більшість педагогічних колективів чітко усвідомлюють пріоритетність сімейного виховання та важливість психолого-педагогічної допомоги батькам. Але, як свідчать наукові та емпі­ричні дані, цей напрям діяльності залишається для сучасного вихова­теля найскладнішим.

На організацію ефективної взаємодії із сім'ями негативно вплива­ють такі чинники:

  1. надмірна вимогливість до батьків;
  2. навіювання батькам негативного образу дитини;
  3. невпевненість вихователя у своїй правоті;
  4. невміння вихователя поглянути на ситуацію з позиції батьків.

Крім того, критична налаштованість вихователя стосовно батьків, небажання шукати індивідуальний підхід до сім'ї загалом і до кожного її члена зокрема спричиняють виникнення складних ситуацій під час спілкування з батьками.

Розв'язання таких складних ситуацій не можна відкладати на якийсь час, оскільки від характеру стосунків педагога із сім'єю залежить ефективність освітньої роботи з дитиною. Непорозуміння, різне ставлення до деяких питань виховання і розвитку дошкільни­ків — усе це призводить до сумних наслідків, коли батьки не довіря­ють вихователю і навпаки. Це розлагоджує їхні дії, ставить під сумнів можливість партнерства, про необхідність якого ми говоримо.

Види спілкування педагога з батьками

Вихователі визнають, що у повсякденному спілкуванні з батька­ми інколи трапляються ситуації, які неможливо розв'язати, не уник­нувши конфлікту. На думку психологів, це пов'язано з тим, що педа­гоги не знають психологічних особливостей особистості батьків.

Наприклад, часто батьки ображаються на педагога, якщо їхня дитина не бере активної участі у ранках, навіть вірша не чи­тає, тоді як інші діти задіяні у двох, а то й більше номерах чи сценках. Зазвичай аргументи вихователя щодо недостатньої готовності дитини до публічних виступів не допомагають. На думку фахівців, педагогові у такій ситуації потрібно спо­чатку обов'язково похвалити дитину за участь у святі і наго­лосити на тому, що у неї найкраще вийшло, наприклад, вона була спритною у грі або гарно співала. Лише після цього слід пояснити, що прочитати вірш вона поки що соромиться, їй страшно одній стояти перед повним залом, але якщо підтрима­ти дитину, все обов'язково вийде. Потім варто запропонувати мамі чи тату підібрати для наступного свята нескладний вірш, який вони могли б розповісти разом з дитиною. Слід пояснити батькам, що так вони допоможуть дитині подолати тимчасові труднощі, створивши для неї ситуацію успіху. За потреби пе­дагог має допомогти батькам підібрати відповідний вірш, обі­грати спільний виступ батьків і дитини під час свята.

Тож щоб запобігти виникненню складних ситуацій, вихователь повинен володіти прийомами ефективного спілкування з батьками. З огляду на те, що спілкування педагога з батьками вихованців зазвичай спрямоване на розв'язання пізнавальних і особистісно-розвивальних за­вдань, його правильніше буде назвати педагогічним спілкуванням.

Можна виокремити два види педагогічного спілкування педаго­га з батьками:

  1. групове (фронтальне) спілкування — передбачає спеціаль­но організовані заходи, спрямовані на розв'язання низки інформаційних, пізнавальних та комунікативних завдань;
  2. диференційоване спілкування — передбачає як спеціально організоване, так і спонтанне спілкування педагога з ма­мою чи татом певного вихованця або з групою батьків. Таке спілкування спрямоване на розв'язання завдань індивідуальної роботи з батьками, зокрема індивідуального консультування, або диференційованої роботи з окремими групами батьків, сформованими за певними ознаками: неповні сім'ї, сім'ї з двома і більше дітьми, сім'ї майбутніх пер­шокласників тощо.

Завдання групового педагогічного спілкування вихователь розв'язує найчастіше успішно. Провести традиційні: батьківські збори, прочитати лекцію або організувати групову тематичну кон­сультацію може будь-який педагог.

Диференційоване педагогічне спіл­кування здебільшого викликає у вихова­теля великі складнощі, оскільки перед­бачає безпосередній індивідуальний контакт.

Характер спілкування педагога з батьками зазвичай обумовлений та­кими особистими якостями педагога:

  1. психолого-педагогічною підготовкою;
  2. комунікативною культурою;
  3. психологічною готовністю до спілкування.

Педагогічне спілкування з батьками буде малоефективним, якщо у вихователя бракує хоча б однієї із зазначених якостей, а діалогічне спілкування (спілкування двох) у цьому випадку і взагалі не­можливо налагодити.

Чи володіє сучасний вихователь усіма цими якостями? Більшість дослідників зазначають достатній рівень психолого-педагогічної підготовки педагогів й водночас низький рівень комунікативної культури та неготовність до ефективного педагогіч­ного спілкування.

Основою комунікативної культури є товариськість — стійке прагнення до контактів з людьми, уміння швидко їх встановлювати. Наявність у педагога товариськості є показником високого комуні­кативного потенціалу.

Товариськість як якість особистості передбачає:

  1. комунікабельність як здатність відчувати задоволення від процесу спілкування;
  2. емпатію як здатність до співчуття, співпереживання;
  3. ідентифікацію як уміння ставити себе на місце іншої лю­дини, відчувати себе у її світі.

Педагогічна діяльність потребує спілкування постійного і три­валого. Тому вихователі з нерозвиненою комунікабельністю швидко стомлюються, роздратовуються і не отримують задоволення від своєї діяльності загалом. Крім того, у комунікативній культурі педагога ви­являється рівень його моральної вихованості.

Психологічна готовність до спілкування передбачає достат­ній рівень володіння педагогом технікою спілкування. Вихователеві важливо навчитися спілкуватися з батьками так, щоб уникати пози­ції «обвинувача» та негативної оцінки дитини. Ефективно допомагає у цьому техніка «Я-повідомлення», запропонована американським психологом Томасом Гордоно. За умови умілого застосування вона знижує напругу і сприяє формуванню довірчих стосунків між педагогом і батьками.

Використання техніки «Я-повідомлення»

За допомогою «Я-повідомлення» можна не лише висловити ті почуття, які виникають у складних ситуаціях, а й коректно позна­чити існуючі проблеми і при цьому, що вкрай важливо, усвідомити власну відповідальність за їхнє розв'язання. Для того щоб опанува­ти цю техніку спілкування, необхідно навчитись усвідомлювати свої почуття й уміти правильно повідомляти про них.

Структурно «Я-повідомлення» складається з чотирьох частин.

Перша частина — слід об'єктивно, неупереджено описати си­туацію або поведінку людини, що викликає у вас негативні почут­тя (напруження, роздратування, невдоволення). Описувати ситуа­цію чи чиюсь поведінку зазвичай починають зі слова «коли»: «Коли я бачу, що…»; «Коли я чую…»; «Коли я стикаюся з тим, що…». У цій частині «Я-повідомлення» потрібно констатувати факт, уникнувши і неясності, і звинувачувального тону та моралізаторства. Потрібно говорити про поведінку людини (дитини або батька), але не давати оцінку її особистості.

Друга частина — потрібно назвати ті почуття, які ви відчуваєте з приводу поведінки людини («Я відчуваю роздратування, безпорад­ність, біль, прикрість тощо»).

Третя частина — слід чітко і ясно показати, яка негативна дія призводить до такої реакції.

Четверта частина — має містити прохання або повідомлення про те, як саме партнер по спілкуванню може змінити свою поведінку.

Варто намагатися, щоб «Я-повідомлення» не переходило у «Ти (Ви)-повідомлення». Це призводить до «зісковзування» на позицію обвинувача. Цієї помилки можна уникнути, якщо використовувати безособові пропозиції.

 «Я засмучуюся, що Ви досі не принесли фізкультурну форму!» — неправильний варіант.

«Я засмучуюся, коли у дітей немає фізкультурної форми». — правильний варіант.

Звичайно, щоб користуватися цією технікою, потрібна практи­ка, вправляння, має пройти певний час, поки така форма зворотно­го зв'язку стане для вихователя природною навичкою спілкування. Важливо не відступати, оскільки, освоївши такий спосіб спілкуван­ня, педагоги обов'язково оцінять його ефективність у розв'язанні складних ситуацій.

 

Складання синквейнів

Ще однією важливою і необхідною у роботі з батьками якістю педагогів є здатність резюмувати потік інформації, викладати свої ідеї, почуття і уявлення кількома словами. Це важливе уміння, яке потребує вдумливої рефлексії, заснованої на багатому понятійному запасі. Гарним способом форму­вання цього уміння є складання синквейнів.

Синквейн (з франц. cinquains – «п’ять рядків» – вірш, який синтезує інформацію у коротке висловлювання, що описує теми і дає змогу рефлексувати з будь-якого приводу.

Перший рядок містить слово, що позначає тему синквейна. За­звичай це іменник.

Другий рядок — два прикметника, що описують тему.

Третій рядок — три дієслова, що позначають дії, пов'язані з темою.

Четвертий рядок — речен­ня (фраза) з чотирьох (або більше) слів, у якому висловлено ставлення до теми або почуття з приводу обго­ворюваного. Таким реченням може бути крилатий вираз, цитата відо­мого автора, прислів'я або складена педагогом фраза у контексті теми.

П'ятий рядок — це слово-резюме, яке визначає нову інтерпре­тацію теми, виражає до неї особистісне ставлення.

Складання синквейнів можна використовувати у роботі над будь-яким напрямом освітнього процесу.

Приклади синквейнів

Діти

Рідні, кохані.

Грають, бешкетують, пустують.

Квіти, що розквітли на щастя.

Життя.

 

Дитина

Рухлива, весела.

Грає, займається, пустує.

Найцінніше у житті.

Щастя!

 

Вихователь

Дбайливий, мудрий.

Допомагає, розвиває, вчить.

Для дітей друга мама.

Наставник.

 

Батьківство

Компетентне, творче.

Любить, піклується, ростить.

Продовження роду — виховання дитини.

Співкерування (батька і матері).

Синквейни — швидкий і потужний інструмент для аналізу, син­тезу і узагальнення інформації. Тож вихователю-методисту важливо спонукати педагогів до вправляння у складанні синквейнів система­тично, цілеспрямовано і з певною педагогічною метою. Крім того, цим прийомом педагоги можуть скористатися і під час проведення заходів для батьків, щоб узагальнити запропоновану їм інформацію. За синквейнами, складеними батьками, вихователь може визначити, чи точно і чи у повному обсязі слухачі усвідомили необхідну інфор­мація, чи засвоїли вони важливі, ключові поняття.

Грамотне використання вихователями прийомів педагогічного спілкування допоможе уникнути складних ситуацій у роботі з бать­ками та дасть змогу об'єднати зусилля дошкільного закладу і сім'ї у важливій загальній справі — вихованні та розвитку дітей.

 Проведення бесіди з батьками з ініціативи вихователя.

1. Постановка психологічної мети.

- Що я хочу від батьків? (Вилити своє роздратування на дитину? Покарати дитину руками батьків? Показати батькам їх педагогічну неспроможність?)

При всіх зазначених варіантах не варто викликати батьків, т. к. такі психологічні цілі свідчать про професійної безпорадності педагога і негативно вплинуть на спілкування вихователя і сім'ї.

Проводити бесіду з батьками варто, якщо вихователь хоче краще пізнати дитину, зрозуміти причини його поведінки, підібрати індивідуальний підхід до нього, поділитися позитивними фактами щодо дитини і т. д., тобто психологічна мета повинна бути стимулом для подальшого спілкування з батьками.

2. Організація початку діалогу.

Церемонія привітання.

Вітаючи батьків, необхідно залишити свої справи, встати назустріч, посміхнутися, доброзичливо сказати слова вітання, представитися (якщо зустрічаєтесь уперше), звернутися до них по імені-по батькові.

3. Встановлення згоди на контактЦе означає, що вихователь обов'язково обговорює час діалогу, особливо якщо він бачить, що батько поспішає, необхідно уточнити, яким запасом часу той має. Краще перенести розмову, ніж проводити його в поспіху, тому що він все одно не буде засвоєний.

4. Створення обстановки діалогу полягає в томущо вихователь продумує, де і як буде проходити діалог. Неприпустимо, щоб вихователь сидів, а батько стояв, або щоб вихователь сидів за своїм столом, а батько - на дитячому стільчику.

Посадивши батьків, необхідно поцікавитися, чи зручно йому, звернути увагу на його і свої жести і пози.

Жести і пози повинні демонструвати відкритість і доброзичливість (неприпустимі схрещені на грудях руки, руки на поясі - «руки в боки», закинута назад голова і т. д.).

Для зняття напруги батьків і переходу до проблеми слід коректно і конкретно повідомити мету виклику, наприклад: «Мені хотілося познайомитися (ім'я дитини), щоб підібрати до нього підхід», «Нам потрібно краще познайомитися з вами, щоб діяти спільно», «Я ще не дуже добре знаю (ім'я дитини), бачу в ньому і позитивні риси і не дуже, мені потрібна Ваша допомога, щоб краще зрозуміти його» і т. д.

Викликаючи батька для бесіди, вихователь не повинен забувати, що бесіда має на увазі діалог, отже, йому потрібно продумати не тільки повідомлення, але і те, що він хоче почути від батьків, тому йому необхідно сформулювати свої запитання до батьків вихованця й дати їм можливість висловитися.

Проведення діалогу. Початок розмови має містити позитивну інформацію про дитину, причому це не оціночні судження: «У Вас хороший хлопчик, але... (далі йде негативна інформація на 10 хвилин»), а повідомлення про конкретні факти, що характеризують дитину з позитивної сторони. Такий початок свідчить про педагога як про спостережливого і доброзичливого, тобто професіонала.

Факти про поведінку, що викликають занепокоєння у педагога, повинні подаватися дуже коректно, без оціночних суджень, початківців на «не»: «Він у Вас неслухняний, неорганізований, невихована і т. д.».

Також не слід після позитивної інформації про вихованця продовжувати розповідь про негативні факти через союз «але»: «Ваш син акуратний, охайний, але неорганізований».

Переходити до відомих фактів найкраще у формі звернення за порадою: «Я ще не дуже добре знаю Петю, не могли б Ви мені допомогти розібратися (далі йде опис факту) або «Я не можу зрозуміти...», «Мене турбує...», «Я хочу зрозуміти, що стоїть за цим...».

При повідомленні негативних фактів рекомендується робити акцент не на них, а на шляху подолання небажаних проявів.

Вихователь повинен постійно підкреслювати загальну мету його і батьків відносно дитини, тому не слід вживати вираз «Ваш син», тобто протиставляти себе і батьків.

Рекомендується частіше говорити «ми», «разом», звертатися по імені, по-батькові до батьків якомога частіше.

Самим головним у бесіді є висловлювання батьків, оскільки саме воно робить розмову розмовою, діалогом.

Від вихователя вимагається вміння слухати. Після того як вихователь закінчить своє повідомлення питанням до батьків щодо даної проблеми, він, використовуючи прийоми активного слухання, може дізнатися багато важливого і необхідного про вихованця і його сім'ю. Для цього педагогові потрібно всім своїм виглядом показати, що він уважно слухає батька.

Свою участь у діалозі можна виразити через відображення почуттів з приводу розповіді батька: «Я радий тому, що у нас єдині погляди на...», «Мене здивувало...», «Я засмучена...» і т. д. Виконання цієї умови запобігає виникненню конфлікту при різниці в думках і сприяє порозумінню сторін.

Конкретні поради повинні даватися вихователем тільки в тому разі, якщо батько просить у нього поради.

Вони будуть ефективні тоді, коли будуть конкретні за змістом, доступні у виконанні, прості за формою викладу.

Завершення діалогу. Вихователю рекомендується підвести підсумок бесіди на основі прийому рефлексивного слухання-«резюмування»: «Якщо тепер підсумувати сказане Вами, то...» та намітити шляхи подальшої співпраці, домовитися про мету, місце та час майбутньої зустрічі.

Бесіда з батьками має закінчуватися церемонією прощання.

Прощаючись з батьком, вихователю слід, звертаючись до нього по імені-по батькові, подякувати за розмову, висловити своє задоволення нею, проводити батьків і сказати слова прощання доброзичливо і з посмішкою.

Проведення бесіди вихователем з ініціативи батьків.

1. Встановлення згоди на контакт. (Учасники діалогу обговорюють час його протікання.)

Уявіть ситуацію: Візит мами став несподіваним для Вас. У Вас немає часу розмовляти з нею. Як Ви вчините?

Проявивши максимум уваги й люб'язності до мами, вихователя замість уникнення діалогу слід повідомити їй, що він не знав про її приході і запланував дуже важлива справа, яку не можна відкласти, і розташовує часом... хвилин, якщо маму це влаштовує, то можна поговорити, якщо ні, то він вислухає її в будь-яке зручне їй час.

Таким чином, педагог дає зрозуміти про своє бажання діалогу, незважаючи на несприятливі обставини.

2. Послухайте батьків. Дайте батьку «випустити пар». Пам'ятайте, що насправді агресія спрямована не на вас, а на образ, що склався у батьків. Слід подумки відокремити себе від цього образу і, спостерігаючи за бесідою як би з боку, намагатися зрозуміти, що ж криється за агресією, що хвилює батьків? Важливо не відповідати агресією на агресію, так як інакше ситуація може стати некерованою.

3. Слідкуйте за своєю позою!

Вираз вихователем співчуття, розуміння переживань батьків: «Я бачу, Ви стурбовані поведінкою (ім'я дитини) «Постараюся зрозуміти Вас...», «Давайте разом розберемося» - додадуть бесіді конструктивний характер, що допоможе з'ясувати справжню причину звернення до вчителя.

Вихователю не слід упускати того, що батько приходить з певними фактами. Його завдання вчителя полягає в тому, щоб визначити ступінь обґрунтованості цих фактів.

Довести неспроможність цих фактів можна тільки з допомогою переконливих аргументів. Уміння вихователя використовувати об'єктивні, добре обґрунтовані аргументи підвищує його компетентність в очах батьків.

Необхідно відповісти на всі запитання батьків. Це сприяє переведенню бесіди на діловий рівень спілкування і з'ясування всіх інших «больових точок» батьків у сфері виховання і розвитку дитини.

3.Закінчити бесіду слід також з ініціативи вихователя.

Типові ситуації з практики спілкування

 педагогів з батьками вихованців

Ситуація 1

Вихователь розповіла мамі Миколки Р. про те, що нового хлопчик дізнався на заняттях, і за­пропонувала закріпити вивчений матеріал удо­ма. Мама різко відповіла, що їй ніколи займатися з дитиною вдома і що це обов'язок вихователя — він «отримує за це зарплатню».

Коментар психолога:

Звичайно, дуже добре, коли батьки і вихова­телі спільно виховують і розвивають дитину. Але є сім'ї, де батьки, з різних причин, не хочуть (чи не можуть) займатися з дитиною самі. Якщо у ва­шій групі є дитина з такої сім'ї, необхідно за мож­ливістю приділяти їй більше уваги.

Цей конфлікт не вдасться розв'язати шля­хом конфронтації, адже змусити маму займатися з дитиною вихователь не вправі. Тож краще вза­галі не конфліктувати. Це дасть змогу виховате­лю зберегти професіональну гідність. Дуже важ­ливо не підтримувати нав'язаний мамою різкий тон спілкування. Краще спробувати опосеред­ковано спонукати маму до занять з дитиною. Вихователь-методист разом з психологом можуть підготувати на стенд матеріали щодо організації занять та ігор вдома, розмістити там рекоменда­ції щодо вивчення дітьми окремих тем, конкретні ігри, завдання.

Ситуація 2

Забираючи дитину з дитячого садка, батьки Олі 3. обурилися з приводу того, що одяг їхньої дитини забруднений. Вони звинуватили педагога у недбалому виконанні своїх обов'язків, недогля­ді. Вихователь пропонує батькам усю прогулянку тримати їхню доньку за руку.

Коментар психолога:

Якщо педагог запропонував батькам такий варіант розв'язання проблеми у жартівливій фор­мі, можливо, це гарний вихід з цієї ситуації. Адже гумор — прекрасний засіб зняти психологічну на­пругу. Але варто одразу ж доброзичливо поясни­ти батькам, як важливо дитині «награтися», що обмеження рухової активності діти сприймають як покарання, а для дитячого садка підійде не та­кий дорогий одяг. Але замисліться над словами батьків, адже диму без вогню не буває.

Ситуація 3

Ганнусю С. батьки приводять у групу після сніданку, тож дівчинка постійно пропускає ран­кові індивідуальні заняття, ігри та зарядку.

Коли педагог зауважила, що потрібно дотри­муватися режиму дня дитячого садка, батьки на­голосили, що мають право приводити свою дити­ну тоді, коли їм це зручно.

Коментар психолога:

Можливо, на наступні батьківські збори ви­хователеві потрібно зробити яскраву презента­цію ранкових занять з дітьми, використавши при цьому відеофрагменти, фотографії, провести улюблену дошкільнятами зарядку разом з батька­ми. Важливо наголосити на результатах ранкових індивідуальних занять з дітьми.

У спілкуванні з батьками не варто послу­говуватися звинувачувальними інтонаціями, оскільки це змушує їх до психологічного захис­ту у вигляді «нападу». Краще застосувати метод «Я-повідомлення», висловивши свої почуття. Наприклад: «Мені прикро, що Ганнусі не було зран­ку, адже ми з дітьми розучували нову, таку веселу зарядку (гру)».

Ситуація 4

Зульфія Р. — активна, рухлива дівчинка, але важко адаптується до умов дошкільного закладу. Вихователь порадила мамі звернутися до дитячо­го невропатолога. Мама дівчинки зустріла пораду «багнетами», звинуватила педагога у нетолерантному ставленні до її доньки, оскільки вона з татарської сім'ї. Також мама дівчинки пообіцяла поскаржити­ся завідувачу дошкільного навчального закладу.

Наступними днями Зульфія не відвідувала дитячий садок. Пізніше з'ясувалося, що дівчинку таки показали лікарю, який призначив їй лікуван­ня. Через місяць дівчинка знову стала відвідувати групу, проте стосунки вихователя і мами так і не налагодилися.

Коментар психолога:

Якби таку інформацію мама почула від лі­каря дитячого садка або психолога, її реакція була б іншою. Звичайно ж, конфлікту можна було б уникнути. Не потрібно викликати вогонь на себе, звертайтеся за допомогою до фахівців. Пам'ятайте про межі своєї компетенції!

Ситуація 5

Вихователі тривалий час були свідками кон­флікту між бабусею і мамою щодо виховання Марічки К. — однієї з вихованок дошкільного закладу.

Якщо дівчинка жила у бабусі, її приводили в дитячий садок вчасно, і весь день Марічки про­ходив у межах встановленого у дошкільному за­кладі режиму.

Коли Марічку забирала мама, то наступно­го дня вона приводила дівчинку в дитячий садок десь о 10.30, коли всі заняття добігали кінця, і ли­шалися лише прогулянка та спілкування з дітьми. Часто мама й зовсім не приводила Марічку в са­док без поважних причин.

Оскільки Марічка відвідувала старшу лого­педичну групу, вихователь зауважила мамі, що такі відвідування не принесуть користі дитині. Мама поскаржилася завідувачу дошкільного на­вчального закладу, а дівчинку забрали з дитячого садка і записали до підготовчої групи у школі.

Коментар психолога:

По-перше, абсолютно неприпустимо сприй­мати батька як суперника. Повчальна позиція може образити навіть урівноважену людину. Пам'ятайте, батьки і вихователі — співпрацюють, виховуючи дитину.

По-друге, твердження про те, що відвідуван­ня дитячого садка (навіть нерегулярне) не прино­сить користі дитині, щонайменше, непрофесійне. У будь-якому випадку, спілкування з однолітками не лише корисне для дитини дошкільного віку, але й необхідне.

Пам'ятайте, у старшій групі дитячого садка розв'язують не лише освітні завдання!

Ситуація 6

Богдан М. постійно бере чужі речі (цукер­ки, іграшки) з шафок дітей. Вихователь повідо­мила про це батьків, але вони почали звинувачу­вати у цьому усіх інших дітей, виправдовуючи Богдана. Ситуації повторюються, а бесіди з бать­ками не дають жодних результатів. Конфлікт не розв'язано.

Коментар психолога:

Дошкільний вік — період формування мо­ральних цінностей та засвоєння морально-етич­них норм поведінки. На цьому етапі розвитку ди­тині важко приборкати свої імпульсивні вчинки. Дуже важливо у цій ситуації не навішувати на хлопчика «ярликів», категорично заборонено на­зивати його злодієм. Слід тактовно поводитися з батьками дитини й безпосередньо з малюком, висловлювати занепокоєння через його поведін­ку завдяки «Я-повідомленню» (Я засмучена …) і спокійно пояснюйте кожного разу, що так роби­ти не можна, така поведінка неприпустима. Віра батьків у свою дитину тільки допоможе. Набагато гірше, якщо вони починають «вживати заходів», оскільки страх зробить дитину легкодушною, по­силить її неправильну поведінку.

Практичний психолог допоможе з'ясувати причини такої поведінки дошкільника.

Ситуація 7

Вихователь, залучаючи Юрка Р. до спільних ігор з іншими дітьми, помітив, що він увесь час хоче бути першим. Він робить усім дітям безліч заува­жень, говорить, що вони грають не за правилами. Тож діти відмовляються з ним грати. Педагог також помітив, що вихованець здебільшого не правий.

Тож коли Юрко вдома поскаржився батькам, що з ним не хочуть грати діти у групі, батьки поці­кавилися у вихователя, з чим це пов'язано. Вихова­тель проаналізував претензії Юрка стосовно інших дітей. Хлопчик з висновками вихователя погодився.

Щоб розв'язати цю проблему, педагог став брати участь в усіх іграх дітей, стежив за вико­нанням правил, заохочуючи дітей добрими слова­ми, похвалою.

Коментар психолога:

Демонстративні діти часто мають певні труднощі у спілкуванні. У них недостатньо роз­винена довільність поведінки. Вихователь по­водилась цілком грамотно. Додаткову допомогу у розв'язанні цієї проблеми може надати прак­тичний психолог дитячого садка, організувавши спеціальні комунікативні ігри.

Ситуація 8

Максима П. батьки записали на підготовчі за­няття у школу, тож хлопчик нерегулярно відвідує дитячий садок. Вихователь спробував перекона­ти батьків у важливості відвідування дошкільного навчального закладу, але мама хлопчика впевне­на, що заняття у школі важливіші.

Коментар психолога:

На початку навчального року на батьківсь­ких зборах у старшій групі вихователі і практич­ний психолог зазвичай розказують і про перева­ги, і про недоліки шкільних підготовчих курсів, але рішення приймають батьки дитини. І це рі­шення потрібно поважати.

Ситуація 9

Тато постійно дає Мирославу В. із собою со­лодощі, жувальну гумку. Вихователь зауважила, що не варто цього робити. Тато досить грубо від­повів, що це його особиста справа.

Коментар психолога:

У цій ситуації ефективні роз'яснювальні ого­лошення у роздягальні групи. Якщо і це не допо­може, необхідно звернутися до медичного пра­цівника дитячого садка. Нехай фахівець ще раз нагадає батькам про вимоги і санітарно-гігієнічні правилах дошкільного закладу.

Цікаво, що подібні конфліктні ситуації най­частіше розв'язують саме діти: вони кажуть бать­кам, що приносити до дитячого садка солодощі «не за правилами».

 

—————

Назад


Національна гаряча лінія
Національна дитяча гаряча лінія

Контакт

Сумський санаторний ДНЗ №24 "Оленка"

40009, Україна, м. Суми,
вул. Пушкіна, 49А


(0542) 61-13-33


Оголошення

Перенесення робочих днів у 2018 році

20.02.2018 10:31
Шановні батьки! Інформація до Вашої уваги! Переносяться робочі дні з:  п’ятниці 9 березня на суботу 03 березня; понеділка 30 квітня на суботу 05 травня; п’ятниці 29 червня на суботу 23 червня; понеділка 24 грудня на суботу 22 грудня; понеділка 31 грудня на суботу 29...

—————

Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації 0 800 500 335 або 386 (з мобільного). Працює: понеділок – п’ятниця з 10:00 до 18:00

01.03.2017 12:50

—————

Національна дитяча «гаряча лінія» 0 800 500 225 або 772 (з мобільного). Працює: понеділок – п’ятниця з 10:00 до 18:00

01.03.2017 12:48

—————


счетчик посещений