Транзиторний тиковий розлад у дітей

05.03.2018 13:18

Нервовий тик — доволі поширене неврологічне порушення у дітей. Діти з нервовими тиками майже нічим не відрізняються від однолітків, хіба що часто кліпають або покашлюють. Що таке нервові тики, чому вони виникають та як їх побороти, пропонуємо з'ясувати за допомогою публікації.

Транзиторний (такий, що швидко минає) тиковий розлад може включати моторні та вокальні нервові тики. У дітей зазвичай діагностують прості моторні нервові тики, які охоплюють одну групу м'язів обличчя і голови, тулуба чи кінцівок. До нервових тиків обличчя і голови належать кривляння, кліпання, сіпання кутів рота, наморщування чола та/або носа, роздування ніздрів, повороти або нахили голови, її сіпання або погойдування. Так, дитина може швидко й багаторазово кліпати, навіть якщо нічого не дратує її очі. Часом здається, ніби вона робить це довільно.

До нервових тиків тулуба та кінцівок належать знизування плечима, здригання ногами, погойдування тілом, підскакування. Що далі від обличчя, то нервові тики трапляються рідше. Вокальні нервові тики — це шмигання, посопування, хмикання, смоктальні звуки, гудіння, прочищення горла або вигукування слів чи фраз. Від судомних скорочень м'язів нервові тики за транзиторних нервових розладів відрізняються тим, що дитина може частково контролювати їх. До того ж такі тики не виникають при довільних рухах, ніколи не турбують дитину під час сну і посилюються від хвилювання або збудження.

Батьки дітей із симптомами транзиторного тикового розладу доволі часто припускаються помилки, вважаючи, що дитина бешкетує, коли постійно кліпає очима або смикає плечима. Утім варто придивитися до її рухів, оскільки вони можуть свідчити про нервовий розлад. Хоч нервовий тик не шкодить здоров'ю і не впливає на інтелектуальні здібності, але може створювати деякі труднощі в соціалізації особистості.

Причини

На сьогодні причини транзиторних тикових розладів у дошкільників достеменно не встановлені. Можливими причинами є:

1) психоемоційна травма, зумовлена —

  • переляком, сваркою між батьками, початком відвідування дитячого садка або школи (так званий тик першого вересня);
  • тривалою несприятливою психологічною обстановкою в сім'ї (брак уваги, надмірна вимогливість батьків та суворість виховання);
  • незбалансоване харчування — недостатність кальцію та магнію в організмі, може зумовити судомну активність м'язів;

2) перевтома — хронічне недосипання, тривалий перегляд телевізора або гра за комп'ютером, читання книжок за поганого освітлення, невідповідність навчального навантаження (зміст, форма, спосіб, інтенсивність) віку дитини. Усі ці чинники зумовлюють підвищення активності різних зон головного мозку;

3) генетична схильність — нервовий тик передається за аутосомно-домінантним типом успадкування (якщо в одного з батьків є дефектний ген, імовірність його успадкування дитиною становить 50%);

4) порушення структур головного мозку, зумовлені, зокрема, травмами голови.

Власне, генетична схильність не обов'язково призведе до розвитку транзиторного тикового розладу. Проте ризик його виникнення в дітей із генетичною схильністю більший, ніж у дітей без неї.

Деякі науковці вважають, що транзиторний тиковий розлад зумовлює дисбаланс нейромедіаторів — біохімічних речовин головного мозку, які передають нервові сигнали до клітин організму. Утім експериментальним шляхом таку залежність не доведено. Хоча для лікування транзиторних тикових розладів широко застосовують лікарські препарати, розроблені саме для збалансування нейромедіаторів.

Транзиторні тикові розлади може зумовити й надмірне піднесене збудження.

Механізм виникнення

За транзиторних розладів нервові тики повторюються, але зазвичай не мають ритму. Вони мимовільні, різної інтенсивності, обумовлені скороченням поперечно-смугастих м'язів. Намагання самостійно пригнічувати нервовий тик викликає в дитини неприємне відчуття, яке сприяє посиленню тикових проявів.

За розвитку нервового тику змінюються функції всіх структур організму, що беруть участь у м'язовому скороченні. Під час нервового тику часті скорочення певних м'язів повторюються протягом кількох годин або всього дня. Енергія, яку використовує м'яз у процесі скорочення, витрачається у великій кількості, а її запаси не завжди встигають відновлюватися. Це може спричинити м'язову слабкість.

Наслідки

Зазвичай діти не звертають уваги на нервові тики та не завжди розуміють, про що йдеться, коли їх запитують, що з ними відбувається. І тут виникає головна помилка оточення — акцентування уваги дитини на нервових тиках.  Акцентування уваги на нервових тиках призводить до їх посилення та тривалого збереження.

Нервові тики спричиняють надмірну увагу до дитини, а це впливає на її емоційний стан. Дитина починає розуміти, що в неї є дефект, хоча до цього, можливо, не надавала йому значення. Деякі діти, перебуваючи в громадських місцях, намагаються пригнічувати прояв нервового тику зусиллям волі. Це призводить до зростання психоемоційного напруження, внаслідок якого нервовий тик стає вираженішим.

Діагностика

Транзиторні тикові розлади складно діагностувати, оскільки вони часто пов'язані з іншими захворюваннями та патологічними станами. Наприклад, повторюване пирхання або сіпання носа може спричинити алергічний риніт. Тому, аби визначити, чи є тик симптомом якогось захворювання, необхідно пройти з дитиною додаткові обстеження, зокрема сканування мозку та аналіз крові на алергени. До того ж не існує точного тесту для діагностування транзиторних тикових розладів.

Аби лікар мав підстави для встановлення діагнозу «транзиторний тиковий розлад», у дитини мають проявитися такі симптоми:

  • одиничні або множинні моторні чи вокальні тики;
  • тики мають повторюватися часто, щодня протягом чотирьох тижнів, але не більше двох місяців поспіль.

Ці симптоми не мають бути зумовлені вживанням лікарських препаратів або певним захворюванням, як-от хвороба Гантінгтона, вірусний енцефаліт.

Для проведення диференційної діагностики з іншими станами необхідно звернутися до дитячого невролога.

Допомога

Аби допомогти дитині за розвитку нервового тику, найголо­вніше — не робити їй зауважень на кшталт: «Не шморгай носом!», «Припини кліпати очима!». Дорослі мають пам'ятати, що дитина не контролює прояви нервових тиків або контролює їх лише частково. Тож неприпустимо проявляти агресію щодо дитини та її проблеми.

Перше, що може зробити — відволікти дитину ціка­вим заняттям, як-от настільна гра або малювання, але не грою на комп'ютері або переглядом телевізора. Цікаве заняття створює в мозку дитини зону активності, яка приглушує патологічні імпуль­си, і нервовий тик зникає. Відволікти дитину — дуже дієвий спосіб тимчасово усунути нерво­вий тик. 

Якщо в дитини виникає нервовий тик повік  помірно натискати пальцем в області надбрівної дуги (місце виходу з чере­па нерва, що іннервує шкіру верхньої повіки) протягом 10 с. Відтак помірно натискати пальцем в області внутрішнього й зовнішнього кута ока протягом 10 с. Попросити дитину заплющити обидва ока на 3-5 с, при цьому дитина має максимально напружити повіки. Остан­ню дію слід повторити тричі з інтервалом у хвилину. Виконання вка­заних дій дасть змогу знизити вираженість нервового тику. Утім цей ефект тимчасовий — від кількох хвилин до кількох годин.

Основа лікування транзиторних тикових розладів — це психо­логічна корекція.  Необхідно захистити дитину від впливу провокувальних чин­ників, створивши сприятливу атмосферу в сім'ї.

Ефективним способом лікування транзиторних тикових розла­дів є й когнітивна поведінкова терапія. Під час таких сеансів дити­на може навчитися контролювати свої емоції. Надзвичайно важливо навчити дитину управляти стресом. Адже стрес може погіршити не­рвові тики або зробити їх частішими.

Враховуючи той факт, що транзиторні тикові розлади самостій­но зникають у віці 14-18-ти років, прийнято уникати медикаментоз­ного лікування. Винятком є нервові тики, що тривають понад рік, мають високу частоту та інтенсивність і призводять до обмеження сфер діяльності дитини. Дитині можуть призначити лікарські препа­рати, які знижують рівень допаміну в головному мозку. Утім лікар­ські препарати можуть лише зменшити симптоми. Поєднання когнітивної поведінкової терапії та медикаментозного лікування може допомогти в ситуаціях, коли тики впливають на оволодіння новими знаннями, вміннями та навичками.

Тож батькам, які непокояться, що в їхньої дитини розвинулися нервові тики, насамперед слід заспокоїтися. Адже стурбованість батьків може спричинити загострення нервових тиків у дитини. Та­кож слід наголосити, що батьки мають уважно стежити за мінливи­ми симптомами транзиторних тикових розладів, аби не проґавити виникнення тяжчого захворювання. 

За матеріалами журналу "Медична сестра дошкільного закладу"

—————

Назад


Національна гаряча лінія
Національна дитяча гаряча лінія

Контакт

Сумський санаторний ДНЗ №24 "Оленка"

40009, Україна, м. Суми,
вул. Пушкіна, 49А


(0542) 61-13-33


Оголошення

Звіт керівника перед громадськістю міста за підсумками 2017-2018 навчального року

21.05.2018 08:07
Шановні батьки!   Адміністрація Сумського санаторного ДНЗ №24 «Оленка» запрошує Вас на ЗВІТ КЕРІВНИКА ЗА  2017-2018 н.р., який відбудеться 30 травня 2018 року о 17:00 у музично-спортивній залі закладу.

—————

Перенесення робочих днів у 2018 році

20.02.2018 10:31
Шановні батьки! Інформація до Вашої уваги! Переносяться робочі дні з:  п’ятниці 9 березня на суботу 03 березня; понеділка 30 квітня на суботу 05 травня; п’ятниці 29 червня на суботу 23 червня; понеділка 24 грудня на суботу 22 грудня; понеділка 31 грудня на суботу 29...

—————

Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації 0 800 500 335 або 386 (з мобільного). Працює: понеділок – п’ятниця з 10:00 до 18:00

01.03.2017 12:50

—————


счетчик посещений