Вітряна віспа у дітей: особливості та профілактика

06.03.2017 13:30

Одним із найпоширеніших інфекційних захворювань у світі серед дітей дошкільного віку є вітряна віспа, яку часто називають просто «вітрянкою».

Вітряна віспа — це гостре інфекційне захворювання вірусної етіології, яке характеризується лихоманкою, інтоксикацією та специфічним плямисто-папульозно-везикульозним висипом.

Це інфекційне захворювання за кількістю зареєстрованих випадків поступається лише грипу та іншим гострим респіраторним вірусним інфекціям.

Збудником вітряної віспи є вірус Varicella-Zoster, який належить до родини герпесвірусів. За межами організму людини в краплинках слини він може зберігатися протягом 10-15 хвилин, а за низьких температур — упродовж кількох місяців. Вірус витримує заморожування до -60 °С та нижче, проте за повторного відтавання та заморожування втрачає свої інфекційні властивості. Збудник можна швидко знешкодити під час нагрівання, ультрафіолетового опромінювання та оброблення дезінфікуючими засобами. Він не чутливий до дії антибіотиків. Після одужання вірус залишається в організмі людини, а саме в нервових вузлах, у неактивному, «сплячому» стані. Під час зниження резистентності організму вірус може активізуватися і спричинити таке захворювання, як оперізувальний лишай.

Особливості поширення захворювання

Джерелом інфекції за вітряної віспи є людина, хвора на вітряну віспу або оперізувальний лишай. Ризик бути інфікованим вітряною віспою від хворих на оперізувальний лишай мінімальний, утім дітям, які не хворіли на неї, варто уникати контакту з такими хворими. Механізм передачі збудника вітряної віспи — аерогенний. Шлях передачі захворювання — крапельний.

У хворих на вітряну віспу висип поширюється не лише на шкірі, а й на слизових оболонках дихальних шляхів. Унаслідок руйнування пухирців, локалізованих у глотці, гортані, трахеї, вірус вітряної віспи інтенсивно виділяється у навколишнє середовище разом із краплинками слини та слизу під час розмови, чхання або кашлю. Це основний шлях поширення вірусу. Елементи шкірного висипу також містять вірус, який у разі їх пошкодження може потрапити в по­вітря і призвести до зараження. Проте такий шлях передачі вірусу ві­діграє незначну роль у його поширенні.

Слід також зазначити, що вірус вітряної віспи з потоками пові­тря здатний поширюватися на відносно великі відстані — 20 ме­трів і більше, з однієї кімнати в іншу і, навіть, з поверху на поверх.

Вірус вітря­ної віспи, потрапляючи в організм людини, активно розмножується і накопичується в епітеліальних клітинах слизової оболонки верх­ніх дихальних шляхів. Потім вірус потрапляє у кров і розносить­ся по всьому організму, переважно до епітеліальних клітин шкіри та слизових оболонок, ураження яких проявляється висипом.
Чутливість дитячого організму до вітряної віспи дуже висо­ка. Після контакту з джерелом інфекції заражаються 95-98% осіб, які не мають специфічного імунітету, тобто раніше не хворіли і не були щеплені.

Найви­щий рівень захворюваності виявляють серед дітей віком від трьох до шести років.

Найвищий рівень захворюваності на вітряну віспу спостеріга­ють у зимово-весняний період, що пов'язано з тривалим перебу­ванням дітей у закритих приміщеннях і зниженням опірності їх ор­ганізму до інфекційних захворювань.

Після перенесеного захворювання в людини формується імуні­тет, який зберігається протягом усього життя, проте трапляються і повторні випадки захворювання на вітряну віспу.

Клінічна картина вітряної віспи

Інкубаційний період захворювання становить 10-21 день. Хво­рий стає заразним за два дні до появи клінічних проявів і є джерелом інфекції протягом п'яти днів від моменту появи останніх висипів.

Початкових ознак захворювання в дітей часто немає, однак іно­ді за 1-5 днів до появи висипу можуть спостерігатися:

  • субфебрильна температура тіла;
  • нездужання;
  • в'ялість;
  • неспокій;
  • відсутність апетиту;
  • блювання, пронос (рідше).

На фоні цих ознак, або і без них, з'являється висип. Поява його супроводжується підвищенням температури тіла. Перші елементи висипу можуть з'явитися за нормальної температури тіла. Висип ло­калізується на обличчі, волосистій чистині голови, тулубі та кінців­ках. Якщо висип досить інтенсивний, його можна виявити на доло­нях і підошвах.

Елементи висипу спочатку з'являються у вигляді плям. Вони швидко збільшуються, середня частина їх виступає над поверхнею шкіри, утворюючи папули. Згодом у центрі папул виникають пу­хирці з прозорим умістом і тонкою блискучою стінкою. Деякі пля­ми і папули зникають, не доходячи до стадії пухирців. Пухирці ма­ють округлу чи овальну форму і можуть бути різних розмірів, м'які на дотик, легко руйнуються. Якщо пухирець проколоти, він швидко спорожнюється, бо має одну камеру. Через один-два дні вміст пухир­ців стає каламутним, і вони підсихають, поступово перетворюючись на щільні бурувато-коричневі кірочки.

За вітряної віспи висип з'являється не одночасно, а хвиле­подібно, протягом 2-4 днів. За появи нових елементів висипу часто підвищується температури тіла та свербить шкіра. В окремих випад­ках пухирці можуть з'являтися до 7-9-го, а зрідка й до 14-го дня за­хворювання. Таке періодичне висипання зумовлює поліморфний ха­рактер висипу, тобто наявність на певній ділянці тіла і плям, і папул, і везикул, і кірочок. Такий поліморфізм називається псевдополіморфізмом, бо різноманітні на перший погляд елементи висипу є різни­ми стадіями одного й того самого процесу.

Кірочки найчастіше відшаровуються між 12-м і 22-м днем за­хворювання. Після відторгнення кірочок можуть залишатися неве­ликі, округлі, знебарвлені плями з пігментованими краями. Іноді на місці кірочки утворюється рубчик, що найчастіше буває на об­личчі. Поява рубчиків може бути спричинена розчухуванням еле­ментів висипу та приєднанням бактеріальної інфекції.

Одночасно з появою висипу на шкірі, або навіть раніше, з'являється висип на слизових оболонках ротової порожнини, глот­ки, рідше — на кон'юнктиві, статевих органах. Характерним еле­ментом висипу на слизових оболонках, як і на шкірі, є пухирець. Пухирців на слизових оболонках зазвичай мало, вони швидко руй­нуються, утворюючи поверхневі ерозії, які загоюються протягом 1-2-х днів.

Украй рідко за вітряної віспи висип може локалізуватися на слизовій оболонці гортані, що проявляється осиплістю голосу, грубим голосним кашлем. Іноді розвивається стеноз гортані.

У переважної більшості хворих на вітряну віспу дітей загальний стан майже не погіршується. Навіть за рясного висипу і високої тем­ператури тіла хвора дитина залишається активною. Порушення за­гального стану можна спостерігати в немовлят або у хворих з дуже великою кількістю елементів висипу. У таких хворих перебіг захво­рювання супроводжується неспокоєм, відсутністю апетиту, в'ялістю, сонливістю, блюванням, маренням і судомами.

В ослаблених дітей раннього віку, особливо на тлі інших інфек­ційних захворювань, а також у осіб з імунодефіцитними станами, хвороба може мати тяжкий перебіг і супроводжуватися такими ви­дами висипу, як-от:

  • пустульозний — вміст пухирців нагноюється, утворюють­ся пустули, які підсихають, після відпадання кірок утворю­ються рубці;
  • бульозний — великі пухирі з каламутним вмістом лопають­ся і залишають вогкі поверхні;
  • геморагічний — характеризується кров'янистим умістом пухирців, крововиливами на шкірі, тромбоцитопенічною пурпурою;
  •  гангренозний — шкіра навколо пухирців відмирає, й утво­рюються трофічні виразки.

Окрім описаної вище типової форми захворювання, розрізня­ють такі форми вітряної віспи:

  • атипова, або рудиментарна;
  • абортивна;
  • генералізована, або вісцеральна.

У частини хворих може спостерігатися атипова, або руди­ментарна форма вітряної віспи. Вона характеризується появою розеольозно-папульозного висипу з окремими, ледь помітними пу­хирцями. Водночас температура тіла нормальна, загальний стан не погіршується.

Іноді виявляють абортивну форму, за якої папульозні елемен­ти висипу підсихають, не доходячи до стадії пухирця.

Генералізована, або вісцеральна форма вітряної віспи — най­тяжча форма цього захворювання, за якої поряд з типовими змінами шкіри та слизових оболонок уражаються легені, печінка, нирки, під­шлункова залоза та інші органи. Перебіг захворювання за цієї форми дуже тяжкий — зі значним підвищенням температури тіла, тяжкою інтоксикацією і досить часто летальним кінцем.

Ускладнення під час перебігу вітряної віспи

Ускладнення за вітряної віспи можуть бути специфічними, тоб­то зумовленими вірусом, і виникати внаслідок приєднання бактері­альної інфекції.

До найпоширеніших специфічних ускладнень за вітряної ві­спи належать:

  • енцефаліт;
  • невмонія;
  • серозний менінгіт;
  • мієліт;
  • нефрит;
  • гепатит;
  • кон'юнктивіт;
  • кератит;
  • тромбоцитопенія.

Через вторинне інфікування у хворого на вітряну віспу мо­жуть також виникати абсцеси, флегмони, бульозна стрептодермія, бешихове запалення, стоматит, лімфаденіт, артрит і сепсис.

Діагностика та лікування вітряної віспи

Вітряну віспу діагностують за типовими клінічними симптома­ми. У разі утруднення клінічної діагностики застосовують додаткові методи обстеження. У загальному аналізі крові фіксують лейкопенію, лімфоцитоз, нормальну швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ). У разі неврологічних ускладнень досліджують спинномозкову рідину.

Специфічна діагностика полягає у виявленні збудника чи антитіл до нього в крові, вмісті пухирців, спинномозковій рідині тощо. Для цього застосовують імуноферментний аналіз (ІФА), полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР), метод культивування вірусу та інші методи.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей» від 09.07.2004 № 354 засобом етіотропної терапії вітряної віспи є ацикловір. Він показаний дітям:

▪ з онкогематологічними захворюваннями;

▪ які є реципієнтами органів, кісткового мозку;

▪ які отримують кортикостероїдні препарати;

▪ з вродженими імунодефіцитами;

▪ з ВІЛ-інфекцією;

▪ з вродженою вітряною віспою;

▪ з вітряною віспою, яка ускладнена ураженнями нервової системи, гепатитом, тромбоцитопенією, пневмонією;

▪ з тяжкими формами вітряної віспи.

Крім ацикловіру, за вітряної віспи ефективними є такі препарати, як валацикловір, фамцикловір і ганцикловір.

Хворих з легким і середньої тяжкості перебігом вітряної віспи лікують здебільшого вдома. Необхідно забезпечити дотримання дитиною постільного режиму протягом усього періоду захворювання. Годувати її потрібно часто, невеликими порціями. Їжа має бути рідкою або протертою, щоб під час жування та ковтання дитині не було боляче. Хворий має вживати багато рідини — соки, компоти, відвари, морси тощо.

Лікування вітряної віспи передусім спрямоване на профілактику вторинних бактеріальних ускладнень — слід не порушувати цілості пухирців на шкірі, утримувати в чистоті одяг і постільну білизну дитини. Елементи висипу обробляють 1%-вим розчином перманганату калію. Вважають, що кисень, який вивільнюється з нього, згубно діє на вірус, запобігає приєднанню вторинної інфекції, зменшує свербіж. Якщо елементів висипу небагато, його можна обробляти розчином брильянтового зеленого. Не рекомендують його використовувати за інтенсивного висипу, бо існує імовірність виникнення гострого отруєння внаслідок всмоктування розчину через ушкоджену шкіру. Оброблення висипу дає змогу спостерігати подальшу появу його елементів і таким чином визначити день хвороби, коли висип уже не поширюється.

Для профілактики виникнення вторинної бактеріальної інфекції в ротовій порожнині після кожного прийому їжі слід полоскати рот 5%-вим розчином борної кислоти, слабким розчином перманганату калію, розчином фурациліну чи кип'яченою водою.

Призначають також антигістамінні та жарознижувальні засоби.

Профілактика вітряної віспи

В Україні всі випадки захворювання на вітряну віспу підлягають обов'язковій реєстрації. Своєчасне виявлення та ізоляція хворих є провідним протиепідемічним заходом. Хворих на вітряну віспу ізо­люють удома або госпіталізують за клінічними показаннями. Ізоляцію припиняють через п'ять днів після появи останнього елементу висипу.

Контактні діти до семи років, які раніше не хворіли на вітряну віспу, протягом 21 дня після контакту з хворим не відвідують до­шкільний навчальний заклад. Раннє введення гамма-глобуліну ді­тям, що перебували в осередку захворювання, зменшує клінічні про­яви захворювання.

Для специфічної профілактики вітряної віспи застосовують живу атенуйовану вакцину, проте в Україні планову імунопрофі­лактику вітряної віспи не проводять. Відповідно до Календаря про­філактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних пре­паратів» від 16.09.2011 № 595, щеплення проти вітряної віспи на­лежить до щеплень, які проводять за епідемічними показаннями та за станом здоров'я, а також до рекомендованих щеплень.

—————

Назад


Національна гаряча лінія
Національна дитяча гаряча лінія

Контакт

Сумський санаторний ДНЗ №24 "Оленка"

40009, Україна, м. Суми,
вул. Пушкіна, 49А


(0542) 61-13-33


Оголошення

Перенесення робочих днів у 2018 році

20.02.2018 10:31
Шановні батьки! Інформація до Вашої уваги! Переносяться робочі дні з:  п’ятниці 9 березня на суботу 03 березня; понеділка 30 квітня на суботу 05 травня; п’ятниці 29 червня на суботу 23 червня; понеділка 24 грудня на суботу 22 грудня; понеділка 31 грудня на суботу 29...

—————

Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації 0 800 500 335 або 386 (з мобільного). Працює: понеділок – п’ятниця з 10:00 до 18:00

01.03.2017 12:50

—————

Національна дитяча «гаряча лінія» 0 800 500 225 або 772 (з мобільного). Працює: понеділок – п’ятниця з 10:00 до 18:00

01.03.2017 12:48

—————


счетчик посещений